У досить вже далекому 2009 році я побував в Бердичеві. У невеликому районному центрі Житомирської області досить багато цікавого, наприклад, тут вінчався відомий французький письменник Оноре де Бальзак. Саме місто володіє цікавою історією в якій переплетені народи і культури. Про це розповім обов'язково, і не раз.
In 2009 I visited Berdychiv. There is a lot of interesting things in the small district center of Zhytomyr region, for example, the famous French writer Honore de Balzac got married here. The city itself has an interesting history in which peoples and cultures are intertwined. I will tell about it necessarily, and more than once.
А зараз хочу показати старий та занедбаний єврейський цвинтар, який знаходиться по вул. Житомирській.
And now I want to show the old and abandoned Jewish cemetery, which is located on the street. Zhytomyr.
У 1863 році в Бердичеві проживало понад 51 тисячі осіб і з них 93% становили особи єврейської національності. До речі, Бердичів тоді займав на території сучасної України п'яте місце за кількістю жителів. У місті процвітала торгівля, в рік проводилося десять ярмарків на які приїздили купці з Галичини, Прусії, Австрійської монархії, Османської імперії, Києва, Чернігова і Москви.
In 1863, more than 51,000 people lived in Berdychiv, 93% of whom were Jews. By the way, Berdychiv then ranked fifth in modern Ukraine in terms of population. Trade flourished in the city, ten fairs a year were held, which were attended by merchants from Galicia, Prussia, the Austrian monarchy, the Ottoman Empire, Kiev, Chernihiv and Moscow.
Від християнських кладовищ єврейське відрізняється тим, що покійні повинні завжди залишатися на тому місці, де були поховані - принцип «непорушення могил». У іудеїв кожний надгробок і цвинтар в цілому є недоторканним, поки відомо про його існування і місцезнаходження.
Jewish differs from Christian cemeteries in that the dead must always remain in the place where they were buried - the principle of "inviolability of graves." Among the Jews, every tombstone and cemetery as a whole is inviolable, as long as its existence and location are known.
Існує традиція ховати мощі ногами до Єрусалиму. Написи в основному на івриті, але на бердичівському кладовищі я бачив і на російській мові, напевно є написи і на ідиші.
There is a tradition of burying relics with their feet to Jerusalem. The inscriptions are mostly in Hebrew, but in the Berdychiv cemetery I also saw them in Russian, there are probably inscriptions in Yiddish as well.
Дане кладовище було закладено в 1798 році, а останні поховання датуються 1973 року. Зберіглося на ньому близько 550 поховань.
This cemetery was founded in 1798, and the last burials date back to 1973. About 550 burials have been preserved on it.
Надгробки вилиті з суміші вапна і цементу, або витесані з каменю або граніту. Багато з них мають форму валянка з обов'язковою орієнтацією ступні на захід. Або мають форму дерева з відрубаними гілками.
Tombstones are cast from a mixture of lime and cement, or carved from stone or granite. Many of them have the shape of a felt boot with a mandatory orientation of the foot to the west. Or have the shape of a tree with cut branches.
Коли я сказав що кладовище покинуте, то це не зовсім так.
When I said that the cemetery was abandoned, it was not quite so.
Справа в тому, що в 1809 році тут був похований рабин Леві-Іцхак Бен Меїр Бердичівський. У радянські часи могила була зруйнована занедбана, однак зараз відновлена і є місцем паломництва хасидів з усього світу.
The fact is that in 1809 Rabbi Levi-Yitzhak Ben Meir Berdychivsky was buried here. In Soviet times, the tomb was destroyed, abandoned, but now restored and is a place of pilgrimage for Hasids from around the world.
