Привіт, друзі! Сьогодні я хочу розповісти вам історію, як трапилася нещодавно із моєю бабусею. Вона ще досі схвильована, та й, чесно кажучи, мене ця історія також вразила.
Мабуть більшість із вас знає, що люди в селах тримають худобу – хтось корову, хтось козу чи свиню. Корів та кіз тримають для отримання молока і домашнього сиру, а свиней вирощують на м’ясо. Чим далі від великих міст і, відповідно, від можливості влаштуватися хоч на якусь роботу, тим більшу кількість худоби тримають люди, щоб прогодуватися.
Моя бабуся ще має достатньо сил і тримає одну корову, яка час від часу народжує теля, курей (які несуть поживні домашні яйця). А ще вона щороку купує порося чи двох і годує його, доки воно не виростає у велику свиню, яка з почестями потім заколюється перед Різдвом чи Великоднем і тішить нашу родину шинкою, шпондером та салом. От і цього року навесні вона теж вирішила купити порося.
Фермер, з яким вона домовилися щодо продажу парочки поросят, раптом подзвонив і сказав, що він вже немає свиней на продаж. Він не пояснив причини, але бабусі довелося шукати нового постачальника. Я теж брала в цьому участь і гуглила оголошення про продаж поросят із нашої сторони Львова. Я знайшла декілька оголошень і записала для бабусі декілька телефонних номерів, але з цього нічого не вийшло. Хтось вже продав, до когось дуже далеко їхати, не склалося одним словом.
Аж тут баба говорила із однією своєю знайомою по телефону і та розповіла, що її двоюрідний брат, який живе за декілька сіл від бабусиного помешкання, продає порося, вже велике (і за більшу суму відповідно). Моя бабуся вагалася, наводячи аргумент, що таке велике порося вона не матиме чим привезти. А її знайома відповіла, що порося привезуть прямісінько під хату. Ну, баба погодилася.
Зранку наступного дня порося привезли до бабусі на подвір’я, але не на авто, а на фірі (на возі)! Порося привезли двоє старших мужиків, як сказала бабуся, на вигляд пиячків (вони явно зловживають алкоголем). Порося вони поклали у великий дерев’яний ящик і накрили кришкою. У ящику був отвір, щоб проникало свіже повітря, але сам ящик був доволі тісний.
Я не знаю, що там сталося, але коли чоловіки відкрили кришку, то порося вже не дихало. Якщо я не напишу, що всі були в щоці, то це просто буде неправильно. Всі буквально заклякли на декілька секунд. Тоді один із чоловіків каже: «Дайте води!». Він облив порося холодною водою, почав його м’яти, наче робив йому непрямий масаж серця. Та свиня не рухалася… Всі зрозуміли, що продажу не буде. Чоловіки почухрали потилиці і кинули порося назад в ящик, сіли у фіру та й поїхали. А бабуся ще досі не може це відпустити і дякує Богу, що порося (ймовірно якесь хворе або травмоване) здохло дорогою, а не у неї в стайні.
А в нашій родині тепер не кажуть «придбати кота в мішку», а вживають «купити свиню в ящику»!😄
Фото ілюстративне, взяте із сайту pxfuel.