We continue to study the Constitution of Ukraine. According to Article 21 of the Constitution: All human beings are free and equal in dignity and rights. Human rights and freedoms are inalienable and inviolable. This article depicts the ideals of freedom and human dignity. In this case, the freedom and equality of people are considered from the standpoint of natural rights, which belong to every person from birth and exist independently of the state. In such circumstances, the requirement of this article of the Constitution becomes clear, under which a person cannot be deprived of his rights and freedoms. These legal norms enshrine the principle of inviolability of human rights and freedoms recognized by the entire civilized world.
The above provisions must be considered as a principle of universal inalienability of rights and freedoms. That is, no person can be deprived of their rights and freedoms by any laws of the state, including the will of the majority of the sovereign people, as well as their own demands.
Recognition of human rights and freedoms as inviolable is fundamental in building a democratic system of the state and civil society. Therefore, this article implies the guarantee by the Constitution of the inviolability of human rights and freedoms.
These provisions of the Constitution fully comply with the requirements of the UN Charter, which imposes on states the legal obligation to respect fundamental human rights and freedoms, and States parties will continue to respect human rights and fundamental freedoms and make efforts, including cooperation with the UN, to promote them hhgeneral and effective respect.
Продовжуємо вивчати Конституцію України. Згідно зі статтею 21 Конституції: Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
В цій статті зображені ідеали свободи та людської гідності. В такому випадку свобода та рівність людей розглядаються з позицій природних прав, які належать кожній людині з її народження й існують незалежно від діяльності держави. В таких обставинах стає зрозумілою вимога даної статті Конституції, при якій у людини не можна відібрати її права та свободи. Дані правові норми закріплюють визнаний усім цивілізованим світом принцип непорушності прав і свобод людини.
Вищевикладені положення необхідно розглядати, як принцип універсальної невідчужуваності прав і свобод. Тобто, жодна людина не може бути позбавлена своїх прав і свобод ні будь-якими закономи держави, в тому числі волею більшості суверенного народу, а також своїми власними вимогами.
Визнання прав і свобод людини, як непорушних має фундаментальне значення в побудові демократичного устрою держави і громадянського суспільства. Тому, з даної статті випливає гарантування Конституцією непорушності прав і свобод людини.
Дані положення Конституції повністю відповідають вимогам Статуту ООН, який поклав на держави правовий обов’язок дотримуватися головних прав і свобод людини, а також держави, учасниці ООН, повинні поважати права людини й основні свободи. А також докладати зусиль, включаючи співробітництво з ООН, з метою сприяння їх загальній і ефективній повазі.