Колись давно, напевно ще в минулому столітті :) ...так, зараз зовсім нова ера, цифрова, інформаційна, еволюційна!
Так от, колись давно довелося мені побувати в Харкові. Сіре місто, з величезними чергами в магазинах, криками й претензіями - от чим врізався він мені у пам'ять. За тим всім я не помічала його "широколаності" та масштабності, його історично- архітектурної краси. Як от людину зустрічають по одежині, так і місто по зовнішньому вигляду, ну і по людях. То ж враження на мене Харків справив однобоке.
Once upon a time, probably in the last century :) ... yes, now a completely new era, digital, informational, evolutionary!
So, once upon a time I had to visit Kharkiv. The gray city, with huge queues in the shops, screams and complaints - that's what he remembered. After all, I did not notice its "wideness" and scale, its historical and architectural beauty. As here the person is met on clothes, and the city on appearance, well and on people. Kharkiv made the same impression on me one-sidedly.
Цього року під Новий рік потягнуло мене в гори, та не так сталося як гадалося. Покликав Схід мене до себе. Все ж таки у Харкові маю багато хороших друзів, то ж не зважаючи на минуле своє враження, я поїхала.
Що тут сказати! Широкі площі,великі сірі будівлі, ялинка, навколо якої ходить паровозик з м'якими іграшками та допитливі горобці - така була зустріч на вокзалі. Враження неоднозначне, відчуття, що я потрапила в минуле сторіччя таки трохи підсилювалося.
За пару днів друзі вирішили вигуляти нас по парках. Я була здивована, адже парки тут цілком сучасні, освітлені, прибрані, з купою цікавих атракцій для дітей. Та і про дорослих не забули: ловля форелі, катання на канатній дорозі, парк з майже живими динозаврами...це лише дещо, що вдалося нам відвідати, але я зрозуміла, що Харків не те, щоби наблизився до Європи, він скорше удосконалив своє власне обличчя.
This year, on New Year's Eve, I was drawn to the mountains, but it did not happen as expected. The East called me to itself. Still, I have many good friends in Kharkiv, so despite my past impressions, I left.
What is there to say! Wide squares, large gray buildings, a Christmas tree surrounded by a locomotive with soft toys and inquisitive sparrows - such was the meeting at the station. The impression is ambiguous, the feeling that I got into the last century is a little stronger.
In a couple of days, friends decided to walk us in the parks. I was surprised, because the parks here are quite modern, lighted, tidy, with a lot of interesting attractions for children. And adults are not forgotten: trout fishing, cable car rides, a park with almost living dinosaurs ... these are just a few that we managed to visit, but I realized that Kharkiv is not to get closer to Europe, he rather improved his own face.
Назвою своєю, за легендою, Харків зобов'язаний козакові Харьку, який у 17 чи 18 столітті побудував собі хутір у тих місцях, де тепер Харків. Ні підтверджень, ні заперечень цього факту наразі немає, а назва міста прижилася.
Як практично в кожному історичному місті, у Харкові є пам'ятник з конем: козак Харько на коні ( у Львові це Данило Галицький, у Києві - Богдан Хмельницький, у Кракові - Тадеуш Костюшко). Певно конем місто підтверджує своє існування в часи, коли це був чи не основний транспортний засіб.
According to the legend, Kharkiv owes its name to the Cossack Kharko, who in the 17th or 18th century built a hamlet in the places where Kharkiv is now. There is no confirmation or denial of this fact at the moment, and the name of the city has taken root.
As in almost every historical city, there is a monument with a horse in Kharkiv: the Cossack Kharko on horseback (in Lviv it is Danylo Halytsky, in Kyiv it is Bohdan Khmelnytsky, in Krakow it is Tadeusz Kosciuszko). Probably by horse the city confirms its existence at a time when it was almost the main vehicle.
Архітектура Харкова в центральній частині міста чимось схожа на Пітерську, оскільки за переказами частина міста будувалася архітектором, що проектував і площі в Санкт-Петербурзі. Багато будівель епохи СРСР, вони вирізняються масштабністю, наявністю колон, бетонним кольором. Старі трамвайчики додають місту свого колориту, широкі площі створюють відчуття простору. Колись тут було Дике Поле, а тепер майдани й площі.
The architecture of Kharkiv in the central part of the city is somewhat similar to St. Petersburg, because according to legend, part of the city was built by an architect who designed the square in St. Petersburg. Many buildings of the Soviet era, they are large, the presence of columns, concrete color. Old trams add color to the city, wide areas create a feeling of space. Once there was a Wild Field, and now squares and squares.
Як і людина, кожне місто, кожна держава іде своїм шляхом. Життя є рух, все взаємодіє між собою й змінюється. А де є зміна, там є ріст і розвиток. Здається місто нерухоме, аж ні - воно підвладне змінам, руху та вітрам нових змін!
Like man, every city, every state goes its own way. Life is a movement, everything interacts with each other and changes. And where there is change, there is growth and development. It seems that the city is motionless, not at all - it is subject to change, movement and winds of new changes!
