Я зрозуміла, чого мені бракувало до повного щастя у ці різдвяно-новорічні свята!
І хоч "после боя руками не машут", але я знаю, що точно захочу робити на наступний рік!
2017, поїздка у карпатське місто Східниця, до нашої колишньої хористки, чоловік якої є священиком у цій церкві.
Вчора (24 січня) відбувся досить гарний концерт колядок мого хору у нашій рідній церкві Покрови, що на Левандівці у Львові. А кілька днів тому, 19 січня на Водохреща ми ходили колядувати до кількох наших друзів додому. І це те, що дарує натхнення і "усмішку душі".
В чому фішка мистецької діяльності взагалі: спочатку тобі потрібно десь роздобути натхнення, щоб створити щось хороше (пісню, вірш, виставу, картину). Але потім вдячний глядач/слухач дарує тобі свою енергію і натхнення стає ще більше. Але перший крок завжди за митцем. Цю філософську тему я ще колись розвину.
2018 рік, після концерту у Львові.
Я майже 10 років керую церковним хором, так, скоро у нас буде міні-ювілей. Діти, яким тоді було 7 років і які "втримались на плаву" (спів — це праця!), тепер є підлітками. А тодішні підлітки, відповідно, помалу виходять заміж і народжують дітей. Так, мені завжди дуже важко відпускати людей зі свого життя, особливо тих, що мають слух і голос)))
У Винниках, після фесивалю. 2018
"Трофеї":)
Найвеселіше у нашому колективі проходить Різдво. Ми влаштовуємо концерт у нашій церкві, обов'язково їдемо на фестиваль в якийсь інший храм (наприклад, у містечко Винники біля Львова), а також робимо вилазки "по хатах". На жаль, цього року через карантин останній пункт відмінився і мені цього шалено бракувало.
Посиденьки у кафе після одного з виступів.
Адже це цікавий соціальний експеримент! Наші люди не спішать відчиняти двері усім колядникам. По-перше, бо їх багато. По-друге, бо діти, які не вчаться музики, іноді трошки фальшиво (м'яко кажучи).
Але ті сміливці, що відчиняють двері нашому хору, потім радіють і дивуються. Торік ми виконували один твір з гітарою (це сучасна колядка на слова К.Москальця "На шляху до Вифлеєму", яку виконує "Плач Єремії", але мало хто про це знає). Це було містичне дійство. До речі, коли в одному під'їзді нам не хотіли відкривати двері, то ми просто для себе у напівтемряві почали співати цю колядку і тоді люди вже повилазили зі своїх "нірок".
Чесно, для нас головне у цьому всьому власне реакція людей, їхня цікавість, запитання, які вони задають, а не виручені кошти. У таких випадках людей видно "як на долоні", а найбільше люблю, коли нам підспівують якийсь відомий твір.
Із цьогорічного виступу.
Сподіваюсь, на наступний рік ситуація з коронавірусом зміниться і нам буде веселіше.
А попереду весна і нові мрії та плани. Проте у зв'язку з постійними карантинами планів потрібно мати кілька, щоб не розчаруватись! І не лише у моєму хорі, але мабуть і в житті! Добре, що Hive не зачинили на карантин!