Веселий кут
Добрий день друзі!
Сьогодні я хочу знову повернутися до теми жителів села.
З того часу, як я там був пройшло тридцять років. І от я читаю звіт голови сільради Павла Козаченко, і що ж він розповідає? Як жили вони у скруті, так і продовжують.Так це про величеньке село, а поряд за п'ять км село Папужинці, так там і зовсім нічого не змінилося. Це ж за тридцять років там виросло ціле покоління молоді, у яких зараз вже свої діти підростають. І що вони побачать у своєму житті?Навіть вулиці не мають назв і табличок, щоби знайти швидко будинок, який треба.
Лікарів позабирали, аптеки немає, поліції теж, а от як бути старим людям, як що треба в лікарню швидко?
За тридцять років тільки почали газ проводити. Дивно, чому так пишається цей голова, що живе ще на тім чим люди вже мають давно? Як що треба на ринок то автобуси такі маленькі що люди там не можуть продихнути, а назад приїхати всі не можуть, бо автобусик ПАЗ не вміщує всіх хто бажає доїхати до дому.
Я думаю, що це на вищому рівні треба подумати, як допомогти цім людям. Ато їм на все досить для себе коханих, нічого не жалкують, прийшов час і про людей згадати.
Посилання читайте тут:https://viche.ck.ua/talnivshhina/u-seli-yak-v-tyurmi-oto-tilky-j-radosti-shho-vy-pryyihaly/?fbclid=IwAR2pYM-wQXoDtlQ3YsU-qTGPrEAk3ztD63yMGulxL32ZqXZzXNiqRQ5tPPg
