На сьогоднішній день, щоб жити і впевнено себе почувати, треба працювати. Я вже писала, що працюю в дитячому садку. Але я в постійному пошуку підробітку. Вже кілька місяців працюю в кафе міста Львова, в самому центрі на Староєврейській.
Максим придумав казочку про мою роботу. " От була собі діра, і там жила мишка, а люди мишку вигнали і діру закрили. На тому місці побудували будинок і зробили в кафе. І тут тепер працює моя мама, і хто хоче."
кафе маленьке,на 4 столики,але в ньому красивий інтер'єр
Щовечора я приходжу на роботу на одну годину. Я допомагаю кухарям на кухні і прибираю приміщення. Мені не соромно про це писати. Я заробляю власною працею. Спочатку Максим якось сміявся, що я прибиральниця, а тепер каже, що йому подобається моя робота. Чомусь в моїй країні прибиральницям платять 125 грн за годину, а вихователям 25 грн за годину. Отак, маю дві вищих освіти, і корона мені не падає, я знаю , що мені потрібно забезпечити свою дитину.
Спочатку кухарі мене взагалі не сприймали як рівну собі. Якось я запитала в кухарів- "які вони готують ковбаски? Тому що я була в Мюнхені в легендарному пивному барі Хофбройхаус і там смакувала Баварськими сосисками." Мої кухарі були дуже здивовані почутим.
Я добре памятаю як пішла в туалет в Мюнхенському закладі. Там в коридорі сиділа афро-німка. Вона широко посміхалася і поправляла на руках білі резинові рукавички. Після того як жінки відвідали вбиральню, ця пані з такою ж посмішкою заходила, щоб поприбирати. Вона була щаслива на своїй роботі в самому центрі Мюнхена.
Тому я вважаю, що виконувати працю, за яку платять не принизливо. Принизливо нити, що тяжко, що не вистачає грошей, і т. д.
З часом кухарі Юра, Іван і Орест до мене звикли. І ми щовечора жартували, Юра навіть мені робив капучіно, а Орест допомагав перевертати стільці.
Я бачила як вони готують бургери, як смажать сосиски, і за цим було цікаво спостерігати.
Мої співробітники добрі люди, якось зимою Юра пустив бабусю в кафе погрітися, коли було холодно і мороз. А Орест робить гарячі напої для бездомних. Це дуже благородно! Я їх поважаю за щирість і доброчесность.
Один раз я навіть працювала три години я якості офіціанта на банкеті в моєму кафе. І це було дуже гарно, я підносила приготовану їжу і напої, забирала пустий посуд.
я б хотіла спробувати ці напої зі своїми друзями, тому зголошуйтеся!
Так як я люблю пізнавати щось нове, нових людей, враження і досвід, я питаю в кухарів все, що мене цікавить. Так я взнала про віскі Балантайз. Мені сподобалася назва, , мабуть вже 100 раз повторила назву, але не наважуюся спробувати. Це надто чоловічий напій! Але назва божественна, правда?
Також я чула про мрії кухарів, це працювати у великих ресторанах на 200-500 посадочних місць, створювати смачні страви, готувати на великих кухнях, оформляти естетично-красиво їжу.
Ось так, у кожного свої мрії.
І на останок.
Я впевнена, що я показую хороший приклад для свого сина. Вірю, що Максим виросте хорошим чоловіком. Ось, раптом почав подавати руку, коли я виходжу з авто, або переступаю сніг. Він знає ціну грошам. Мріє, щоб з неба падали гроші, замість снігу, і мама була завжди поряд.
А я надіюся, що знайду нарешті одну роботу, щоб була можливість більше часу проводити з сином, і не хвилюватися за які кошти купити молоко і булочку для нього.
Дякую усім, хто прочитав.
Далі буде ще цікавіше!
фото 1,2,5,6,8,17 з сторінки в Фейсбук https://www.facebook.com/Bar.John.Grill