Привіт, спільното! Мабуть, ви вже давно про мене забули, адже мені потрібен був час і можливість, щоб почати активну блоґерську діяльність. Та як каже народна мудрість: краще пізно, ніж ніколи!
На березі Дніпра у Києві.
Сьогодні у нас п'ятниця, останній робочий день тижня для працівників офіційної сфери до якої належу і я. Попереду вихідні!!! А ще відлига, а ще весна і тому підозрюю, що настрій в усіх хороший. Моя подруга 
Не хочеться сьогодні серйозних тем, останнім часом я писав багато гумористичних і сатиричних текстів. Кілька тижнів тому після сильного снігопаду настала відлига. По всьому місті стояли сумні сніговики... І ось як це відгукнулося в моїй душі. (Вважаю, що вірш актуальний і сьогодні, коли місто перетворилося у велику весняну ріку).
СЛУЖБА ПОРЯТУНКУ СНІГОВИКІВ
Мчить на підводі Дажбога Відлига.
Крешуть лопатами сніг двірники.
Хоч мегаполіс нарешті оклигав —
вклякли похнюплені сніговики.Часу пожити лишилося обмаль.
Котяться сльози по білих щоках.
В сніжних балабухах цокає бомба:
цок цок цок, цок цок цок,
цок цок... Ба-бах!..Є небайдужі? Чи тільки базіки?
Щоб вам Перун уві сні гоготів!
Дайте негайно міністрам вказівки
з реанімації сніговиків!Для порятунку хай створюють службу,
щоб не пощезли сердешні як вид,
щоб ні за цапову душу в калюжу
не обернувсь ні один сніговик!Сніговиків в морозилки трамбуйте!
Вкупі, в безпеці розвіється сум.
Тільки б до перших снігів перебути...
Дайте їм друге життя і красу!
(29.01.2020)
Якщо ви творите поезію або просто любите читати і маєте чим поділитися, пишіть свій #fridaypoem.
До зустрічі!
