З раннього дитинства я був завзятим рибалкою і тому бажання мати свій ставок було мало не нав'язливою ідеєю ...
From early childhood, I will be banned by ribalka, and the mother of bets of bets is not a little obsessive ...
Поки ще не роздали земельні паї про свою особисту водойму я міг тільки мріяти, але з роздачею землі все змінилося. Я зміг нарешті здійснити мрію всього свого життя. Правда для цього мені довелося купити пай, який підходив до долини, ну і витратити приблизно 150 000 гривень на саму споруду ставка. Але це все дрібниці, адже для здійснення своєї мрії нічого не шкода. Не буду брехати, що водойма робилася тільки для душі. У мене були стратегічні плани, запустити крапельне зрошення для саду та полуниці, які з тріском провалилися - цього, чималого обсягу води (80 довжина - 30 ширина - 4 глибина), мені вистачило б на пару днів. Так що ставок вийшов для душі, ну ще на обприскування садів беру там воду.
So far, land shares have not yet been distributed about my personal reservoir, I could only dream of, but with the distribution of land, everything has changed. I was finally able to fulfill the dream of my whole life. True, for this I had to buy a unit that approached the valley, well, and spend about 150,000 hryvnias on the construction itself rate. But these are all trifles, because nothing is pitiful for the realization of their dreams. I will not lie that the pond dug only for the soul. I had strategic plans to start drip irrigation for the garden and strawberries, which failed miserably - this, a considerable amount of water (80 length - 30 width - 4 depth), would be enough for a couple of days. So the bets turned out for the soul, well, I take water there for spraying the gardens.
Здавалося б, мрія збулася і все прекрасно. Але як би не так - коли в одному місці прибуває, то в іншому убуває. Я перестав фанатично любити риболовлю ...
Щоб ви розуміли, я з 15 років і до самої споруди водойми не пропускав суботне-недільну риболовлю з ночівлею на Дністрі, зрозуміло без вагомих причин. Наступну риболовлю я починав планувати як тільки приїжджав с теперешнiй. Я був хворий риболовлею! А тут все змінилося, і цим змінам найбільше раділа дружина))
It would seem that the dream came true and everything is fine. But no matter how - when it abides in one place, then in another it decreases. I stopped fanatically love fishing ...
For you to understand, from the age of 15 until the very construction of the reservoir, I did not miss Saturday-Sunday fishing with an overnight stay on the Dniester, of course, without good reason. I started planning the next fishing as soon as I arrived with the previous one. I was sick with fishing! And then everything changed, and the wife was most happy about these changes))
Я став запускати різні сорти риби в ставок (навіть ті які там апріорі не могли прижитися, наприклад осетрові), годував її, спостерігав як вона росте, і цей процес став доставляти мені набагато більше задоволення ніж рибалка. Перші роки все було чудово - риба росла, я радів, міг в будь-який момент зловити свіженької рибки на сковорідку. Але іноді все йде не за планом ...
I began to run different types of fish at rates (even those that a priori could not take root, for example sturgeon), fed it, watched it grow, and this process began to give me much more pleasure than fishing. In the first years, everything was wonderful - the fish grew, I was happy, I could catch a fresh fish in a frying pan at any time. But sometimes things don't go according to plan ...
Спочатку пересохла річка, яка впадала в мій ставок. Тепер водойма існує тільки завдяки підземним джерелам і рясним дощам. Ну а потім до мене в гості занадилися видри і суттєво знизили чисельність місцевих мешканців. Ці на вигляд милі тварини можуть з'їсти всю рибу в ставку і закусити раками, а на десерт поласувати мідіями. Це просто жах, щороку я пускаю 150-200 кг малька а коли іноді приходжу порибалити, то і на сковорідку не можу зловити.
At first the river dried up, which flowed into my bets. Now the reservoir exists only thanks to underground springs and heavy rains. Well, then otters came to visit me and significantly reduced the number of local inhabitants. These seemingly cute animals can eat all the fish in the headquarters and eat crayfish, and eat mussels for dessert. It’s just awful, every year I let 150-200 kg of fish and when I sometimes come to go fishing, I can’t catch it in the pan.
Але я не краплі не шкодую про витрачені гроші, тим більше все ще можна виправити. У боротьбі з видрами доведеться обгородити ставок сіткою, ну а з припливом води сподіватися, що підземні ключі не вичерпаються і дощі будуть іноді поповнювати водойму.
But I do not regret not a bit about the money spent, the more you can still fix it. In the fight against otters, you will have to fence the stakes with a net, but with the influx of water, hope that the underground keys do not run out and the rains will sometimes replenish the water supplies.