Привіт, друзі!
Вчора я собі працювала у Варшаві. Монотоно проходили дні. Але я цілий рік мріяла повернутись до Італії. І вчора зірки зійшлися так, що я вирушила в дорогу.
Автобусом до Перемишля доїхала з комфортом. Тепло і затишно. Я трохи поспала. І вранці мене зустрів дощовий Перемишль. Було холодно. Всі магазини, кафе закриті. Такі порядки в Польщі. А ще зараз запроваджені карантинні заходи. Але на щастя потім відкрився зал очікувань і я перебралася в тепло.
Довгенько прийшлось чекати. Я їла, спала і розмовляла з донькою, друзями по телефону. Так і час минав швидше.
І от близько 13.00 я сіла на довгоочікуваний бус і ми вирушили в подорож до омріяної країни.
Ми їхали через польські гори. Сосни, ялини. Подекуди ще лежав сніг. Краєвиди за вікном милували око. Ставало тепліше, ми ж їдемо на південь. Я почала потроху роздягатися.
На кордоні з Словаччиною пограничний патруль перевірив наші паспорти і пропустив. Я видихнула з полегшенням. Адже завжди нервую коли їду за кордон. Хоч добре знаю, що з документами все гаразд.
Споглядання природи відволікає від негативних думок. Їдемо далі тільки вперед! Короткі зупинки на туалет і на каву.
Приїхали в Угорщину. Сонце тихенько починає сідати. Яскраві промені торкаються гірських кряжів. І гори дістають лагідне рожеве, тепле забарвлення.
Ще одна зупинка. Ще одна кава. Смачна.
Попереду ще Австрія. А там і Італія.
Напишу вам вже звідти, любі друзі!
Дякую за прочитання!