Привіт усім!
Сьогодні вранці мене розбудив не дзвінок мого будильника, а дивний шум за моїм вікном. Недавно майжe тиждень ремонтували водoпровідну трубу, яка тріснула. Цілий тиждень рили, копали, заміняли, назад закопували. Я подумала, що знов та сама історія. Виглянула у вікно і побачила чудову картину. Голубе небо. Білі хмари, як куски цукрової вати і яскраве весняне сонце.
Подивившись наліво, я зрозуміла причину шуму. На дорозі стояла техніка, яка гуркотіла на всю потужність.
Величезний кран підняв чоловіка до верховіття дерева. Цей сміливий чоловік обрізав гілляки дерева, яке виросло дуже високе. І при бурі могло зламатися і пошкодити кіоски пані Гражини.
Правда, дерево з його гіллям створювало приємну прохолоду в спекотні літні дні.
Поряд стояв трактор з якоюсь технікою в яку безперестанку інший чоловік запихає зрізані гілляки. З шумом машина подрібнює ці гілляки на дрібні частини.
Мудра техніка допомагає людям. І не стоїть питання, що зробити в дальнішому з цим гіллям. Можна його розсипати в саду чи полі як добриво. Можна використовувати для опалення приміщень.
А надворі вічна боротьба зими з весною. Зима не хоче поступатися і йти геть. А весна впевнено заявляє про свої права. Сонце піднімається все вище. Пташки радісно і голосно цвірінькають. На деревах та кущах набухають бруньки. І хоч хмари насувають і сиплять снігом, я знаю, що зимі кінець, як би вона не старалася.
Навіть руда пустунка білка розуміє, що скоро весна.
Останні дві фотографії Черкас Наталії.
До зустрічі у QUAC!!!
