Вчора ввечері знайомий похизувався переді мною результати своєї поїздки в ліс по гриби, надіславши мені декілька фото. Він знайшов близько 100 білих грибів і це чудовий результат. А ще пожалівся мені, що він сьогодні без машини, бо інакше можна було б з’їздити у Старосамбірський район (де він їздив по гриби) сьогодні разом. Але я взагалі не маю авто, а мій шваґро, який би з радістю поїхав би з нами, сьогодні на роботі. То ж я лише розвів руками (віртуально, звісно).
Але це пробудило мої спогади. Уторік я двічі бував у Росохах і це місце мені показав саме вищезгаданий знайомий, я вже розповідав про це раніше. А я ще не писав про другу поїздку у це грибне місце, яка відбулася вже без Ромка (так звати мого знайомого).
У кожного є свої специфічні методи пошуку грибів, чи забобони і традиції, пов’язані з ними. Ромко, наприклад, намагається потрапити в ліс дуже рано, коли ще темно, і щоб побачити гриби у цілковитій темряві, нам довелося одягти налобні ліхтарики. Мені це методика не надто сподобалася, тому коли ми з друзями) наступного разу поїхали в те саме місце шукати гриби, ми вирішили піти до лісу трохи пізніше, після сходу сонця. І я мушу сказати, що цього разу ми знайшли набагато більше білих грибів, ніж минулого разу (цього разу ми були без Романа), але давайте про все по черзі.
Тож цього разу нас знову було п’ятеро, але в дещо зміненому складі. Ось наша брава компанія:
Ми виїхали зі Львова трохи пізніше, бо точно знали, що не підемо вночі до лісу, тому вирішили спати на дві години довше. Однак, коли ми приїхали в ліс, було ще темно, але коли ми привели в порядок все своє обладнання, сонце вже піднялося, і ми змогли добре орієнтуватися в лісі. Ми почали підніматися на лісистий горб і вже в середині підйому знайшли перші білі гриби. Загалом, ми з шваґром на двох знайшли тоді 52 білих гриби, серед яких було багато вже підстаркуватих, придатних лише для сушіння. Ми також натрапили на дуже багато смачнючих рижиків, я давно не знаходив стільки цих грибів.
А мухоморів цього разу в лісі була незліченна кількість! Їх було так багато, що якби вони були їстівними, то ми, мабуть, забили ними б багажник автівки під зав’язку. Але червоні мухомори отруйні, то ж придатні лише для красивих фото. Через червоний колір своїх шапинок вони чудово контрастували із зеленим мохом та листям.
Ще я в кущах на березі місцевого потічка знайшов ось такі грибочки, не знаю їхньої назви.
Цього дня була ідеальна осіння погода - яскравий сонячний день, але не спекотний, дерева вже починали одягатися в помаранчеві, жовті та червоні кольори, і це виглядало дуже красиво. Ми змогли насолодитися не лише пошуком грибів, а й спогляданням краси навколишньої природи.
Після повернення з лісу з повними відрами грибів, ми влаштували посиденьки - ми взяли ковбаски та обсмажили їх на переносній решітці (щоб вогонь не поширювався, ми вирили в землі спеціальну яму, яку потім загорнули ). Посиденьки виявився просто ідеальними, ми всі були в гарному настрої та добре відпочили.
Коли ми повернулися додому, я розсипав гриби по столу в альтанці, щоб добре подивитися на них і сфотографувати на пам’ять. Тепер от сиджу, ностальгую і сподіваюся вже скоро перевершити цей результат!
