It was a wonderful and unusual day. As of November, the weather was quite warm, sunny and windless.
I recently moved from the village where I live in the summer to my hometown, where I live in the winter, and decided to immerse myself in the atmosphere of old historic Lviv. I had planned several meetings with friends, but that day I wanted to go for a walk alone to feel the mood of my hometown.
Especially since it was Wednesday (a week ago) and I remembered about great #wednesdaywalk initiative by 
Це був чудовий і незвичний день. Як на листопад погода була досить тепла, сонячна і безвітряна.
Я нещодавно переселилась зі села, де я живу влітку до свого міста, де живу взимку, і вирішила зануритись в атмосферу старого історичного Львова. Мала у планах кілька зустрічей із друзями, але у той день хотіла погуляти сама, щоб відчути настрій рідного міста.
I got off the tram and immediately found myself on Soborna Square, near the majestic church of St. Andrew. I love this temple, which dates from the early 17th century and is the pearl of the Renaissance and early Baroque.
Despite the sunny weather, I was sad for some reason and wanted to run back home. "Hey, what kind of bullshit baby?" I gathered my strength and went forward.
Я вийшла із трамваю і одразу опинилась на площі Соборній, біля величної церкви Св. Андрія. Люблю цей храм, який походить з початку 17 століття і є перлиною Ренесансу та раннього бароко.
Незважаючи на сонячну погоду мені чомусь було сумно і хотілося втекти назад додому. Ей, що за фігня малята? Я зібралася з силами і пішла вперед.
Since there was no planned route in my head, I decided to go to the High Castle Park. First, you can still admire the nature of late autumn. Secondly, the city is clearly visible from the park. Thirdly, there are not many people and so I will be comfortable:)
Оскільки жодного маршруту в голові не було, то я вирішила піти у парк Високий замок. По-перше, там ще можна милуватися природою пізньої осені. По- друге, зі замку гарно видно місто. По-третє там не дуже багато людей і тому мені буде комфортно:)
I started my way from Valova Street. Adjacent to the church of St. Andrew are the walls of an ancient monastery. Once the whole complex belonged to the Order of Bernardines, and now there are various foundations, such as the Historical Archive, as well as the Department of Musical Arts of the University. I used to study here for 4 years!
Почала шлях із вулиці Валової. До церкви Андрія прилягають мури старовинного монастиря. Колись весь комплекс належав ордену Бернардинів, а зараз тут є різні заклали, як наприклад Історичний архів, а також кафедра музичного мистецтва університету. Колись я тут навчалась 4 роки!
But what surprise do I see in the courtyard of the monastery? Recently, someone built a church in the old style, which reminded me of the temples of Armenia. The courtyard was closed with interesting colored doors, and next to it were written strange and original rules for those who go inside... If you understand the Ukrainian one, you can read them! I will translate something:)
Since there were no people around, I still learned nothing about it. Apparently, this is an artistic space.
Але що за сюрприз я бачу на подвір'ї монастиря? Нещодавно хтось побудував церкву у старовинному стилі, яка мені нагадала храми Вірменії. Сам дворик був зачинений цікавими кольоровими дверима, а поряд написані дивні та оригінальні правила для тих, хто зайде всередину... Якщо ви розумієте укрмову, то можете їх почитати!
Оскільки навколо не було людей, то я поки що нічого дізналася про це все. Мабуть, це є мистецький простір.
everyone has the right to live by the river
anyone has his own shadow that belongs only to him
no one can judge anyone
everyone has the right to silence and remembers this right of others
everyone has the right to be heard
each is responsible for those whom he embraced
My mood got better. This place cheered me up. Have you ever seen a tree with ties? There is a legend that once a teacher argued with a student and in a fit of emotion threw his tie on a tree (probably through the window). Later, creative people liked it. And this item of clothing on the tree has become a lot. This seemed to be timed to coincide with a cultural meeting with Croats, who were the first to wear ties.
Мій настрій став кращим, це місце мене розвеселило. А чи бачили ви коли-небудь дерево із краватками? Є легенда, що одного разу викладач сперечався зі студентом і в пориві емоцій кинув на дерево свою краватку (певно через вікно). Згодом це сподобалось креативним людям. І цього елементу одягу на дереві стало багато. Це начебто було приурочено до культурної зустрічі із хорватами, які першими почали колись носити галстуки.
Then we go down the Pidvalna street. In the Middle Ages it was the edge of the city, there were two lines of defense: the High and Low Walls, and between them was a moat. Behind the low wall was still a system of shafts, which is a little preserved to this day. The Austrian authorities, who came to our city in 1792, dismantled the walls due to its ugly condition and inappropriateness. And here are the remains of a low wall.
Далі ми йдемо по вулиці Підвальній. У середньовіччі це був край міста, тут проходило дві лінії оборони: Високий і низький мури, а між ними був рів. Позаду низького муру ще була система валів, яка трошки збереглась донині. Австрійська влада, яка прийшла в наше місто у 1792 розібрала мур через некрасивий стан і недоречність. А ось залишки низького муру.
From afar, I greet the Orthodox Church on Ruska Street, which in the Middle Ages was the center of the spiritual life of Ukrainians. After all, people of different nations lived in the city! I really like the high Kornyakt's bell tower, named after a Greek merchant and philanthropist!
Я здалеку вітаюсь із православною церквою на вулиці Руській, яка в Середньовіччі була центром духовного життя українців. Адже в місті жили люди різних націй! Мені дуже подобається висока вежа-дзвіниця Корнякта, названа на честь грецького купця і мецената!
From afar I am "called" by a respectable man - the first printer Ivan Fedorov, who lived in the 17th century. He was a native of Moscow, but worked in Ukraine for many years and created the first books here - "Gospel" and "Psalter". Now this is a market where old books are sold! Once there were many sellers, the whole area was filled with shelves. There is no trade due to quarantine now.
Здалеку мене кличе поважний чоловік - першодрукар Іван Федоров, який жив у 17 столітті. Він був родом з Московії, проте багато років працював в Україні і створив тут перші книги - "Євангеліє" і "Псалтир". Тепер це є ринок, де продають старі книги! Колись продавців було багато, вся площа була заставлена стелажами. Зараз через карантин немає торгівлі.
And behind we can see two more beautiful buildings. These are the Royal Arsenal and the Dominican Cathedral. Both are beautiful examples of Baroque and delight the eye with various details of the facades.
А позаду ми можемо побачити ще дві красиві будівлі. Це Королівський арсенал і купол Домініканського собору. Обидва є прекрасними зразками бароко і тішать око різними деталями фасадів.
I rise to the higher level, on the ramparts, where the ancient Powder Tower from the 15th century still stands. Now there is a house of architects. And sometimes exhibitions are held here. The tower is guarded by two lions. In general, the lion is a symbol of our city. This was the name of Prince Lev (ie Lion), in whose honor his father King Danylo Halytsky founded the city in 1256.
Я піднімаюсь на вищий рівень, на вали, де досі стоїть старовинна Порохова вежа з 15 століття. Тепер тут дім архітекторів і часом проходять виставки. Вежу охороняють два леви. Взагалі лев — це символ нашого міста. Так звали князя Лева, на честь якого його батько Король Данило Галицький заснував місто у 1256.
And near the lions I noticed an interesting modern sculpture. Apparently it is made of plaster, its surface is quite rough, with small streaks, as if imprints of fabric were made on it.
А біля левів я помітила цікаву сучасну скульптуру. Мабуть вона зроблена з гіпсу, її поверхня досить шорстка, з маленькими рівцями, ніби на ній зробили відбитки тканини.
The city is so beautiful in the light of the autumn sun! I'm glad that November gives us a little more good days. And how nice to admire the ancient buildings, which I have not seen for a long time. Here on the hill stands the majestic Church of St. Michael. And nearby is a modern sports ground, which is always full of young people.
Місто таке прекрасне у світлі осіннього сонця! Я радію, що листопад дарує нам ще трошки гарних днів. А як приємно милуватися давніми будівлями, яких я давно не бачила... Ось на пагорбі стоїть велична церква святого Михаїла. А неподалік сучасний спортивний майданчик, де завжди повно молоді.
Before going up the hill of the High Castle, I went to another place, which is very important for Ukrainians!
This is a memorial to the Heavenly Hundred and all those who participated in the Revolution of Dignity in November 2013 - February 2014. I will remind that then conscious people gathered on the central square of the country. Their demand was to sign an association agreement with the EU. The authorities did not fulfill the promise they made to the people. The rally was dispersed by force and many people were killed and wounded on the instructions of the then authorities. I want you to know about this.
Перед сходженням на пагорб Високого замку я зайшла у ще одне місце, яке є дуже важливим для українців! Це є меморіал Небесної сотні і усіх, хто брав участь у Революції гідності. Нагадаю, що тоді свідомі люди постали на центральному майдані країни. Їхньою вимогою було підписання угоди про асоціацію з ЄС. Тодішня влада не виконала обіцянку, яку дала народові. Цей мітинг розганяли силою і за вказівкою тодішньої влади було вбито та поранено багато людей.
This memorial is a modern space that was created a few years ago. There are observation decks and a large stele made of rusty metal. This metal seems to show the broken lives of young people! There are photos of the Heavenly Hundred nearby, so it's hard to hold back tears when you're standing there. By the way, this Sunday, November 21, our country celebrates the Day of Dignity and we remember these heroes.
I was struck by the person on the site. It was an old woman, and next to her the same old dog. Grandmother carefully examined the photos of the dead. And it seemed to me that I had already seen these two somewhere.
Цей меморіал — це сучасний простір, який створено кілька років тому. Тут є оглядові майданчики і велика стела, зроблена з іржавого металу. Цей метал ніби демонструє обірвані життя молодих людей! Поряд є фотографій Небесної сотні і тому важко втримати сльози, коли там стоїш. До речі у цю неділю 21 листопада у нашій країні відзначається День гідності і ми згадуємо цих героїв.
Мене вразила постать на площадці. Це була старенька бабуся, і біля неї такий же старий песик. Бабуся уважно розглядала фото загиблих. А мені здалося, що я вже бачила десь цих двох...
Than I went on the High Castle. There used to be a castle here, but only a fragment of the wall remained. And the name:) There, behind the TV tower is a hill, it is the highest point of my city (412 m).
Before the ascent, I decided to rest a bit near an interesting grotto. From here I admired the city, but it was foggy and the photos were gray. Suddenly I noticed that the sun was setting. Well, only 16.30, but the autumn day is short. It was beautiful, but very fast.
Я пішла на Високий замок. Колись тут дійсно був замок, проте він нього лишилося тільки шматок стіни. І назва:) Там, за телевізійною вишкою є пагорб, це найвища точка мого міста (412 м). Перед підйомом я вирішила трохи відпочити біля цікавого ґроту. Звідси я милувалась містом, але був туман. Раптом я помітила, шо сідає сонце. Ну так, всього лише 16.30, але осінній день є короткий. Це було красиво, але дуже швидко:)
I decided to leave the hike to the top of the High Castle for another time! It was getting too cold.
And while walking down the street, I noticed the same dog I saw near the memorial. And I remembered that once I was walking here and the picture was the same. This dog is a faithful friend of the old woman.
I quickly went down to the ancient church of St. John the Baptist. It is one of the oldest temples in the city, but heavily rebuilt in the 19th century. Now there is a museum.
Похід на вершину Високого замку я вирішила залишити на інший раз! Адже ставало надто холодно. Я швидко спустилась вниз, до старовинного костелу св. Івана Хрестителя. Це один з найдавніших храмів міста, проте сильно перебудований у 19 столітті. Тепер там є музей.
And so, at the end of my wonderful walk, I suddenly found myself in another ancient church of Mary. It is probably the same age as the city, ie dates back to the 13th century. But it was also rebuilt in the neo-Romanesque style in the 19th century. It turned out that it was open there. I realized I had never been there. I sat in silence for a while, admiring the modest and beautiful interior. Later, the service began. And I had to go home.
І ось на завершення моєї чудової прогулянки я несподівано потрапила у ще один древній костел Марії Сніжної. Він мабуть є ровесником міста, тобто походить з 13 століття. Але також був перебудований у неороманьскому стилі в 19 ст. Виявилося, що там відчинено. Я зрозуміла, що ніколи там не була. Трохи посиділа у тиші, милуючись скромним і гарним інтер'єром. Згодом почалось богослужіння. А мені вже було час йти.
To warm up a bit, I ordered coffee at such a nice kiosk. And in the chocolate I found a prophecy.
I dream of continuing my walks to my hometown. My love for it is slowly coming to life. And so wait for new stories:)
Щоб трохи зігрітися я замовила собі каву у такому симпатичному кіоску. А у шоколадці знайшла пророцтво.
Я мрію продовжити свої прогулянки рідному місту. Моя любов до нього помало оживає. І тому чекайте нових розповідей:)
On the Rynok square.
My journey ended where it began, near the church of St. Andrew. At night my city is also very beautiful!
Thanks fot your visit. Stay close and see you!
