Hi to all. Last summer I had a trip to Pidkamen. I've never been there before. And my son Maxim was not there either.
The distance from my village to Pidkamen is 34 kilometers and up to 40 minutes on the road.
My friend 
Привіт всім. Минулого літа в мене трапилася подорож до Підкаменя. Я ніколи там не була раніше. І мій син Максим також там не був.
Від мого села до Підкаменя відстань 34 кілометрів і до 40 хв в дорозі.
Моя подруга
In the distance you can see the ancient monastery
Вдалині видно стародавній монастир
Pidkamin is a cozy town in the Lviv region. The city is built at the foot of the mountain. Population up to 3000 people. Known for its legends and historical monuments. Excavations are still being carried out and archaeologists are finding ancient coins and ancient burials
Although our main goal is to see a giant stone, our first stop was at the Polish cemetery, which is located on the opposite side of the monastery.
The cemetery is overgrown with grass and bushes. It was difficult to see the ancient monuments on the graves. It was difficult for us to move, and Maxim was afraid to burn himself with nettles. So we decided to return at another time of year when there will be no grass. We were interested to see the chapel of the Polish Zetner family. The walls should be beautifully painted in the middle. But we could not see it.
And we decided to continue the journey by driving to the entrance to one of the oldest monasteries in my country.
Behind is the chapel of the Polish Count Zetner family
Позаду каплиця польської графської родини Цетнерів
Monument to those killed in World War II.
Пам'ятник зигиблим у другій світовій війні.
Підкамінь- затишне містечко на Львівщині. Місто побудоване в підніжжі гори. Чисельність населення до 3000 людей. Відоме своїми легендами і історичними пам'ятками. Ще досі проводяться розкопки і археологи знаходять старовинні монети, давні захоронення
Хоч основна наша мета- це побачити велетенський камінь, але перша наша зупинка була на польському цвинтарі, який знаходиться на протилежному боці від монастиря.
Цвинтар заріс травами і кущами. Важко було розгледіти старовинні пам'ятники на могилах. Нам було важко рухатися, а Максим боявся попектися до кропиви. Тому вирішили повернутися в іншу пору року, коли не буде трави. Нам цікаво було оглянути каплицю польській родині Цетнерів. В середині мають бути красиво розписані стіни. Але нам не вдалося це побачити.
І ми вирішили продовжити подорож, переїхавши автомобілем до входу в один з найстаріших монастирів в моїй країні.
This day was distinguished by the warmth of the air, although the sky was overcast, but the sun illuminated everything around. My son was happy with such a space. He liked to go with adults. Maxim was expecting a meeting with a large stone.
Цей день виділявся теплотою повітря, хоч небо було захмарене, але сонце освітлювало все навколо. Мій син радів такому простору. Йому подобалося йти з дорослими. Максим очікував зустрічі з великим каменем.
When Maxim saw the stone from the walls of the monastery, he was very happy. He wanted to go to him faster. But my friend and I decided that we would first visit the ancient monastery, and then go down to the stone.
Коли Максим побачив камінь з мурів монастирі, то дуже втішився. Йому хотілося пошвидше йти до нього. Але спільно з подругою ми вирішили, що спершу оглянемо старовинний монастир, а тоді вже спустимося до каменя.
Not only a large stone could be seen from the walls of the monastery. But also the houses of peasants, as well as fields and gardens, horses and cows grazed on the pastures.
З мурів монастиря було видно нетільки великий камінь. А й будинки селян, також поля і городи, на посовиськах паслися коні і корови.
Three-arch bell tower, no bells.
Триаркова дзвіниця, дзвони відсутні.
Here we climb higher and higher to the entrance of the monastery. It is built on a rock. There used to be a rock monastery here. This is evidenced by two caves in the rock below the monastery. Subsequently, Dominican monks for almost a hundred years built the walls of the temple at the expense of Polish magnates. Stones for construction were taken from a local quarry. The walls fell several times during construction.
The date 1704 is engraved on the gate. This is the year of completion of construction.
Ось ми підіймаємося все вище і вище до входу в монастир. Він побудований на скелі. Раніше тут був скельний монастир. Про це свідчать дві печери в скелі під монастирем. Згодом монахи-домініканці майже сто років розбудовували мури храму на кошти польських магнатів. Камені для будівництва брали з місцевої каменоломні. Кілька разів мури падали, під час будівництва.
На брамі викарбовано дату1704 рік. Це і є рік закінчення будівництва.
Entrance gate to the monastery
Вхідна брама до монастиря
In the eighteenth century, a clock tower was added to the main cathedral. Now this tower is on scaffolding and needs restoration. The cathedral is also closed. We were lucky to meet one of the two monks who live here and take care of this place. He let us into the chapel and told us a little about the monastery. He also showed a place on the walls, from which you can see the Cathedral of the Assumption of the Blessed Virgin of Pochayiv Lavra. And we saw this golden-domed snow-white cathedral in the distance. This is a miracle!
У вісімнадцятому столітті до основного собору прибудували вежу з годинником. Зараз ця вежа в риштуваннях і потребує реставрації. Собор також закритий. Нам пощастило зустріти одного з двох монахів, які тут живуть і доглядають це місце. Він нас впустив в капличку святої Параскеви, і трохи розповів про монастир. Також показав місце на мурах, з якого можна побачити собор Успіння Пресвятої Богородиці Почаївської лаври. І ми бачили цей золотоверхий білосніжний собор в далені. Це чудо!
The first mention in writing about the monastery in 1464, after which it was destroyed and looted several more times.
In general, the monks built a real fortress, which stood for several centuries, survived the wars. It is also known that there are underground passages under the monastery. In the courtyard was a deep well, which was dug by monks for 18 years in a solid rock, until the water went. The depth of the well is one hundred meters.
Перша згадка в писемності про монастир 1464 р,після того його було ще кілька разів зруйновано і розграбовано.
Загалом монахи збудували справжню фортецю, яка простояла кілька віків, вистояла під час війн. Також відомо, що під монастирем є підземні переходи. У внутрішньому дворі був глибока криниця, який видовбували монахи 18 років в міцній скалі, доки не пішла вода. Глибина криниці сто метрів.
During the world wars the monastery suffered significant losses and in 1945 was liquidated. In 1946, the Soviet authorities organized a concentration camp for the Ukrainian clergy and a transit prison in Soviet times. This caused great damage to the place, as the prisoners burned almost all the interior decoration of the monastery in order not to freeze.
Later, a closed psychoneurological boarding school was established in the monastery walls. The temple was turned into a stable, and even later into a garage. Grain was stored in one chapel, mineral fertilizers in another, and prison guards were fed in another.
Read more here
Під час світових воєн монастир зазнав значних втрат і в 1945 р. був ліквідований. У 1946 р. радянська влада організувала тут концтабір для українського духовенства та в радянський час пересильну тюрму. Це завдало великої шкоди цьому місцю, оскільки в’язні аби не замерзнути спалили майже все оздоблення інтер’єру монастиря.
Згодом у монастирських мурах було засновано психоневрологічний інтернат закритого типу. Храм перетворили на конюшню, а ще пізніше на гараж. В одній каплиці зберігали зерно, в іншій мінеральні добрива, а ще в іншій вигодовували сторожових собак в’язниці.
Детальніше тут
At this time, Maxim is already quite hungry. And I know that it is good to take chocolate on a trip, it satisfies hunger and quickly gives strength to move on. After all, another ancient monument was waiting for us
В цей час Максим вже добряче зголоднів. А я знаю, що в подорожі добре брати шоколад він вгамовує голод і швидко дає сили рухатися далі. Адже нас чекала ще одна древня памятка.
Suddenly from the sunny sky clouds gathered in a thunderstorm. Me, Maxim and my friend barely had time to run to the car. Everything around turned gray and dark. It was really scary. A real summer storm. For a while we sat in the car, watching the drops slide down the windows.
Раптом з сонячного неба хмари зібралися в грозу. Я , Максим і моя подруга ледь встигли добігти до автомобіля. Навколо все посіріло і потемніло. Було насправді страшно. Справжня літня гроза. Якийсь час ми сиділи в машині, дивлячись як краплі стікали по шибках.
When the storm finally subsided, we got out of the car. According to my friend, I always wear clothes that do not suit travel. But I want to look good in the photo, and in dresses, and that's my style.
Examining the wet walls of the monastery, we noticed a rainbow. It shone with bright colors in the sun. A few minutes later, we noticed another rainbow above it. It was a double rainbow over the monastery in Pidkamen. This is the first time I have seen such a miracle in my life.
Коли врешті гроза вщухла, то ми вийшли з автомобіля. По словам моєї подруги, я завжди одягаю одяг, який не відповідає подорожам. Але я хочу виглядати гарно на фото, і в платтячках, і це певний мій стиль.
Оглянувши промоклі мури монастиря, ми помітили веселку. Вона яскравими кольорами виблискувала на сонці. Через кілька хвилин, ми помітили ще одну веселку над нею. Це була подвійна веселка над монастирем в Підкамені. Я вперше таке побачила таке чудо в своєму житті.
It is a great happiness to see such a miracle. There is a favorable period for any business, dreams will come true, work will be successful. Something is wrong and something is not, but everything in my life is going at its own pace. And all the work requires effort and a lot of patience.
За прикметами це велике щастя таке чудо побачити. Настає сприятливий період для будь яких справ, мрії збуватимуться, робота буде успішною. Щось так, а щось ні, але все в моєму житті йде своїм темпом. І до всіх справ треба докласти зусиль і багато терпіння.
We went down the path to the stone, very carefully the grass was wet and slippery. I was afraid of falling or slipping from the mountain. Between the stone and the monastery some 7-10 minutes walk. We passed by stone tracts, high thistles.
До каменя ми спускалися по стежці дуже обережно трава була мокрою і слизькою. Я все боялася боляче впасти чи скотитися з гори. Між каменем і монастирем якихось 7-10 хв ходьби. Ми проходили повз камяні урочища, високі будяки.
The giant stone grew larger and taller as we approached it. Its height is about 17 meters, sandstone. There is a stone left from the bottom of the Sarmatian Sea, which covered the local lands, 10-15 million years ago.
Somewhere a peer of stone from my village Trinig.
I wrote here
Камінь велетень все збільшувався і става все вище, коли ми до нього підходили. Його висота близько 17 метрів, ширина до 10 метрів, він пісковик. Залишився камінь з дна Сармацького моря, яке покривало тутешні землі, 10-15 мільйонів років тому.
Десь одноліток каменя з мого села Триніг.
Я писала тут
Here the stone reminds me of two hands folded for prayer to heaven.
Ось тут камінь мені нагадує дві руки, які складені для молитви до неба.
Scientists have studied the stone. And they came to the conclusion that a fortress was built on the stone, or a covering for funeral rituals. After all, there are Cossack burials and ancient crosses nearby.
This stone is also called the "Devil's Stone". Because according to the legend, the devil carried this stone to throw and destroy Pochaiv Cathedral. But early on the roosters crowed and scared the devil. He threw a stone at this place and fled.
Вчені досліджували камінь. І вони дійшли висновку, що на камені було збудовано фортецю, або накриття для проведення поховальних ритуалів. Адже, поряд є козацькі поховання і старовинні хрести.
Цей камінь називають ще "Чортовим каменем". Бо за легендою чорт ніс цей камінь, щоб кинути і зруйнувати Почаївський собор. Але рано заспівали півні і злякали чорта. Він кинув камінь в цьому місці і втік.
Maxim really liked it here by the stone. He tried to climb higher, looking at the carved letters of modernity. From this place the whole horizon around was also clearly visible.
Максимові дуже сподобалося тут біля каменя. Він пробував залізти вище, дивився на викарбувані букви сучасності. З цього місця також було гарно видно весь горизонт довкола.
It was a wonderful trip this summer day. Something could not be seen, and something surprised. We returned home tired and satisfied.
Thank you very much for all your attention. See you soon and travel!
Це була чудова подорож цього літнього дня. Дещо не вдалося побачити,а дещо здивувало. Ми втомлені задоволені поверталися додому.
Дякую велике вам всім за увагу. До нових зустрічей і подорожей!