I looked at the museum exposition, as suggested. On two floors, there were many ceramic and bronze products that were found as a result of excavations of the old bed of the Bacchiglione River. From these finds, it is possible to trace how the inhabitants of this area lived and what they did in ancient times. They were mainly peasants and fishermen. Since the area is located along the river, trade was developed. The inhabitants of the district were engaged in supplying wood to the shipyard of Italy. I was struck by two long trunks of a giant tree. Approximately 13 meters and up to 3 meters in diameter. It was something like boats. They were also found in the river swamp, which became a good preservative.
Then I climbed the steep stairs to the observation deck to examine the panorama from a height. Wonderful nature, a small pond, a park with people practicing yoga. I liked the mountain range called Colli Euganei the most.
Then I went downstairs and decided to have a snack at the bar, which is located in the right wing of the annex. Quite a nice interior, calm atmosphere. A cup of coffee with a sandwich was not superfluous before the return journey.
After waiting for the bus, I am happy that it arrived, I went home.
Mixed impressions... I imagined my trip a little different... but this day was the day of Pope Francis' funeral... I watched the live broadcast from the Vatican on my phone... maybe this all influenced...
Привіт усім, хто любить відкривати для себе нові чудові місця!
Зима минула в основному без подорожей і екскурсій... короткий день і холодна температура повітря не була добрим спонуканням для того щоб їхати кудись дальше ніж 10 кілометрів.
Потепліло, день виріс і пора розпочинати знайомитись з новими місцями Італії!
Я довго вишукувала на карті напрямки своєї мандрівки, розпитувала знайомих італійців. Недалеко від Падови мені трапився на очі замок Сан Мартіно делла Ванеца. Зорієнтувавшись як можна оптимально добратися до цього місця, в суботу я вирушила в дорогу. До Падови я доїхала на автобусі. Купивши квиток, я пересіла на інший автобус щоб доїхати до місця, де розташований замок Сан Мартіно делла Ванеца. Час доїзду склав півтори години. Я вийшла з автобуса і мене оточила чудова природа. Зеленіли поля, засіяні озимою пшеницею. Дерева шелестіли молоденькими липкими листочками. Довгим хребтом тягнулися гори зі своїми вершинами. В садку я побачила чоловіка, що працював біля своєї пасіки. Колись у мого батька була пасіка і це видовище повернуло мене у дитинство... я згадала як батько одягав свого халата і шолом... і дмухав димом у вулик на рамки, що були обліплені трудолюбивими бджілками...
Так неквапливо я дійшла до потрібного мені місця. Замок Сан Мартіно делла Ванеца стояв собі на самоті... Невеликий, досить компактний замок складався з однієї високої вежі, оточеної високим муром з прибудовами. Я зробила кілька фотографій ззовні і зайшла до середини. На подвір'ї було багато столів зі стільцями. Я розраховувала на те, що зможу побачити вежу всередині, де як описано в інтернеті є гарна інтерактивна експозиція. Але у барі мені повідомили, що вежа зачинена... що мене повністю розчарувало. Бармен повідомила мені, що я можу оглянути подвір'я, музей археологічних знахідок в старому руслі ріски Боккаліоне. Також піднятися на оглядовий майданчик щоб побачити округу з висоти. Це все безкоштовно. Ну хоч якась сатисфакція!
Я оглянула музейну експозицію, як було запропоновано. На двох поверхах було виставлено безліч керамічних та бронзових виробів, які були знайдені внаслідок розкопок старого русла річки Баккільоне. По цих знахідках млжна прослідкувати як жили, чим займалися жителі цієї місцевості в давні часи. В основному це були селяни та рибалки. Так як місцевість розташована вздовж річки то була розвинена торгівля. Жителі округи займалися постачанням деревини на верфі Італії. Мене вразили два довгі стовбури велетенського дерева. Приблизно 13 метрів і в діаметрі до 3 метрів. Це було щось подібне до човнів. Їх також знайшли в річковому болоті, що стало добрим консервантом.
Потім по крутих сходах я піднялася на оглядовий майданчик щоб оглянути панораму з висоти. Чудова природа, невеличкий ставок, парк з людьми, що займалися йогою. Найбільше мені сподобався гірський хребет який має назву Colli Euganei.
Потім я спустилася вниз і вирішила перекусити в барі, що розташований у правому крилі прибудови. Досить гарний інтер'єр, спокійна обстановка. Горнятко кави з бутербродом не були зайвими перед зворотнім шляхом.
Дочекавшись автобуса, я щаслива, що він приїхав, поїхала додому.
Враження змішані... я уявляла свою подорож трохи інакшою... але цей день був днем похорону папи Франциска... пряму трансляцію з Ватикану я дивилась по телефону...можливо це все вплинуло...
I also want to tell you something about the history of the San Martino della Vanezza Castle. The castle was an important strategic defensive facility. Around the 10th century, the castle consisted of a single tower, 20 meters high. You can see narrow windows that apparently served as loopholes.
In the 13th century, the San Martino della Vanezza Castle became the property of the Carraresi family, who renovated it and added two wings. A ten-meter high wall was built, which made the castle even more impregnable. Now the castle belongs to the province of Padua and is a cultural center. Various exhibitions, concerts and other cultural events are held here. Cyclists stop here to rest and have lunch.
So I want to thank my readers for their attention to my article. Also, a special thank you to the author of the #worldmappin group for the opportunity to share their discoveries!
See you on Hive!
All the best!
Ще хочу вам розповісти дещо з історії замку Сан Мартіно делла Ванеца. Замок був важливим стратегічним оборонним об'єктом. Приблизно в в 10 столітті замок складався з однієї вежі, заввишки 20 метрів. Можна побачити вузькі вікна, які, очевидно слугували за бійниці.
В 13 столітті замок Сан Мартіно делла Ванеца став власністю родини Каррарезі, яка зробила реконструкцію та прибудувала два крила. Була збудована висока десятиметрова стіна, яка робила замок ще більш неприступним. Зараз замок належить провінції Падова і є культурним центром. Тут проводяться різноманітні виставки, концерти та інші культурні заходи. Велотуристи зупиняються тут перепочити та пообідати.
Тож хочу подякувати моїм читачам за увагу до моєї статті. Також окрема подяка автору групи #worldmappin за можливість ділитися своїми відкриттями!
До нових зустрічей на Hive!
Всім добра!