On the next day, a visit to Iznik was scheduled, but we were there yesterday. And since it was Saturday and lockdown, we assumed that what didn't work yesterday was unlikely to work today.
So we decided to go straight to Bursa. But not a shorter, faster and toll road, but the same as yesterday. The total length is 102 km.
The first photo stop was made near a rock, which we noticed yesterday.
На другий день по плану був Ізнік, але ми були там вчора. А оскільки була субота і локдаун, ми подумали, що навряд чи працює те, що не працювало вчора. Тому вирішили поїхати прямо в Бурсу. Але не коротшою, швидшою і платною дорогою, а тією ж, що і вчора. Загальна протяжність 102 км.
Першу фотозупинку зробили біля скелі, яку ми запримітили ще вчора.
It offered a beautiful view of the valley. Below is a river, along which we go all the time.
З неї відкривається гарний вид на долину. Внизу тече річка, вздовж якої ми весь час їдемо.
The bushes that covered the rock turned out to be prickly and the stones slippery. I immediately slipped and rubbed my hands. It seems that this is the first time I have ignored the rules and paid immediately. I had to take off a cardigan with long skirts and put on a sweatshirt.
Кущі, якими вкрита скеля, виявились колючими, а каміння слизьким. Я одразу ж підслизнулась і подерла собі руку. Здається це вперше я знехтувала правилами і одразу поплатилась. Довелось зняти кардиган із довгими полами і одягти світшот.
In a cozy and proper close I can climp higher.
Виявилось, що у зручному одязі можна залізти ще вище.
The next photo stop is the already familiar Valide Sultan Bridge. The sky was as gloomy as yesterday, but I was hoping to find a better view. This was also not easy because of the fences. From the place my husband found, in addition to the bridge itself, the garbage thrown into the river was clearly visible.
Наступна фотозупинка - вже знайомий міст Валіде Султан. Небо було таким же похмурим, як і вчора, але я сподівалась знайти кращий ракурс. Виявилось, що це теж непросто через суцільні огорожі. З того місця, яке ми знайшли, крім самого мосту, було добре видно сміття, яке викидають у річку.
За весь час своєї самостійної подорожі я помітила те, чого не видно було в організованому турі. Турки абсолютно не переймаються проблемою сміття. Того дня я вперше побачила, як на трасі з водійського вікна полетіла на дорогу жестяна банка з-під напою.
Not far from this place we saw the first checkpoint. Police inspected the oncoming minibus. All its passengers wore masks, unlike us. We also stopped but were signaled to continue on our way.
Then the road led us through olive groves to a small pass, after which, as we already knew, the descent down the serpentine to Lake Iznik.
Недалеко від цього місця ми побачили перший блок-пост. Поліцейські оглядали зустрічний мікроавтобус. Ми зупинились, але нам подали знак продовжувати дорогу.
Далі дорога повела нас через оливкові плантації до невеликого перевалу, за яким, як ми уже знали, спуск по серпантину до озера Ізнік.
Як на мене, місцеві водії дуже необережні і здійснюють свої маневри, не турбуючись про їх безпеку і покладаючись на уважність інших водіїв. На цьому невеликому відрізку я двічі проїхала повз ДТП. Репортаж про одне з них ми навіть увечері бачили в новинах.
Bursa / Бурса
[//]:# (!pinmapple 40.226418 lat 28.970835 long Around the Sea of Marmara. Day2: Departure to Burs d3scr)
Here you are, the first capital of the Ottoman Empire! The first impression was - WOW! Not like a small medieval town I imagined. Maybe because I didn't know it was the fourth largest city in Turkey. It's really old, founded in the 2nd century BC.
Ось вона, перша столиця Османської імперії! Перше враження було - ухти! Вона виявилась не такою, як я уявляла. Може тому, що я не знала, що вона четверта за розміром серед турецьких міст. Воно дуже старе, засноване ще в 2 столітті до нашої ери.
Our apart-hotel located in the center. We dropped the car on the pedestrian street just near the building, and we went for a walk and looked for some food. Later on I /have learned that it was a brilliant idea...
Do you guys see the resemblance? This bridge, and the river, and the houses on either side of the small canyon reminded me of the Ponto Vecchio in Rome. A little bit :) Seems I missed Italy. Okay-okay.
Наш апарт-готель знаходився в центрі. Машину ми залишили на пішохідній вулиці просто біля будинку, а самі пішли гуляти і шукати якусь їжу.
Цей міст, і річка, і будинки обабіч невеликого каньону нагадали мені Ponto Vecchio в Римі.
The plan was to find out if Teleferic, the lift to Mount Uludag, also known as Mysian Olympus, was working. Well, as you might have noticed, nothing went strictly according to plan, from the very first day.
In my family, "war is war, and lunch is on schedule." So first we look for a place to eat. The choice was small - only dive bars for takeaway. We were looking for a doner kebab, which my daughter intends to try anything but. Founded. The owner even allowed us to eat inside, and he speaks good English.
План був розвідати, чи працює Телеферік - підйомник на гору Улудаг, яку ще називають Малий Олімп. Але з самого першого дня нічого не йшло строго по плану.
У моїй сім'ї "війна війною, а обід за розкладом". Тому спочатку шукаєм, де поїсти. Вибір невеликий - працюють на виніс тільки невеличкі кафешки. Шукаємо дочці донер-кебаб, який вона має намір будь-що але спробувати. Знайшли. Власник навіть дозволив поїсти нам всередині, і він непогано говорить англійською.
We go down to the mezzanine floor, he removes the chairs from the table, turns them upside down, and serves the table. How nice to be almost back in the past.
We take off the masks only when his assistant starts cooking kebabs for us, just here in this space. The smoke inside was such that the eyes are watering. All three of us pretend to miss the sun and must wait on the street. But the food was good!
Спускаємось на півповерха вниз, він знімає зі столу перевернути догори ногами стільці, накриває. Як приємно майже повернутися у доковідне минуле.
Маски ми знімаємо тільки коли його помічник починає готувати нам кебаби. Дим всередині стоїть такий, що сльозяться очі. Всі троє робимо вигляд, що скучили за сонцем, і чекаємо на вулиці.
Do you trust maps? According to it, it didn't take long to go to Teleferic. Who knew that the streets were going up so steep! However, the daughter was very happy with the exercise, she said that if she did not get tired, she'd not be able to fall asleep. Hehe, at the end of the trip, she will dream of lying on the sofa for at least a day.
Судячи з карти, йти до Телеферіка було недовго. Хто ж його знав, що вулиці так стрімко йдуть вгору! Щоправда, дочка була дуже рада навантаженню, бо казала, що якщо не змучиться, то не зможе заснути. Під кінець поїздки вона мріяла про те, щоб хоча б добу пролежати на дивані.
In Turkey, you have to wear a mask on the streets and in public places, everywhere. But climbing up in a mask is very uncomfortable, especially when you are wearing a backpack or a camera around your neck, or both. All the more after the good meal.
We stopped to take a breath on the playground. The view is incredible!
У Туреччині на вулиці та громадських місцях треба бути в масці. Але підніматись у масці дуже некомфортно, особливо коли на тобі наплічник чи фотоапарат на шиї, чи і те і інше. Та ще й після того, як поїли.
Сіли перепочити на дитячій площадці. Вид неймовірний!
The higher and closer to Teleferik, the more often I met young people, children, modern sports areas and playgrounds. Apparently, this is a young area. It's very beautiful here, you just need to get used to walking up and down.
Unfortunately, the lift was closed. The only info in English was on a large light board and informed us that the lift is closed today due to the wind. I did not notice any special wind, and the word "today" gave hope. None of the available staff knew English, so I tried to find out if it would be open tomorrow using Google Translate. In the end, the security guard showed with the help of a calendar that probably the lift will be opened in 2 weeks. Well, or at the end of May, that's for sure.
We were a little disappointed by this info, although we are already used to such surprises. Well, let's go down.
Чим вище і ближче до Телеферіка, тим більше траплялось молоді, маленьких діток, сучасних спортивних та дитячих площадок. Мабуть це молодий район. Тут дуже гарно, потрібно тільки звикнути ходити вгору-вниз.
На жаль, підйомник був зачинений. Єдина інфа англійською була на великому світловому табло і інформувала нас про те, що підйомник сьогодні зачинений через вітер. Якогось особливого вітру я не помітила, а слово "сьогодні" давало надію. Ніхто з наявного персоналу не знав англійської, то ж з допомогою гугл-транслейт я пробувала довідатись, чи буде він відкритий завтра. Зрештою, охоронець з допомогою календаря показав, що можливо підйомник запрацює через 2 тижні. Ну а в кінці травня то вже точно.
Нас ця інфа трохи засмутила, хоча ми вже звикли до таких сюрпризів. Що ж, йдемо вниз.
Since it was Saturday, the Silk Market etc, everything except the mosques is closed. On the way, we came across a crowded supermarket, and we bought 2 kg of fresh and extremely fragrant strawberries. Here, in mid-April, the price is the same as in our high season, although strawberry is grown in many regions of Ukraine.
Traditional Turkish ice cream dondurma was bought to complement strawberries. In addition to the usual ingredients, they add salep and mastic. I tried salep in October, on my prev visit when everything was still open. It is a drink made from flour made from the orchid roots. Cinnamon is usually added. I didn't like it much. What about ice cream-m-m-m ...
Оскільки була субота, то Шовковий ринок і таке інше, все окрім мечетей зачинено. По дорозі нам трапився супермаркет, і ми купили 2 кг свіжої і надзвичайно ароматної полуниці. Тут всередині квітня на неї ціна, як у нас в сезон, хоча в Україні багато де вирощують полуницю.
До полуниці купили традиційне турецьке морозиво дондурма. Крім звичних інгредієнтів, до нього дадвють салєп та мастику. Салеп я пробувала в минулий свій візит у жовтні, коли ще всі заклади працювали. Це напій із борошна, яке роблять із кореня орхідеї. Зазвичай додають корицю. Мені він не дуже. А от морозиво, ммм....
Alcohol is not sold, even light ones like beer or vine. I assume there are exceptions. My hubby Nick went looking for them and found the alcohol "department" in a closed supermarket. When he went there the next day, his beer was still there, but it's not sold ... wait for it ... on weekends!
Провівши в Бурсі 2 дні, ми нарешті помітили закономірність - на вихідних, тобто з п'ятниці до неділі, все зачиняється о 5-й. А оскільки туристів тут зараз майже нема, то той, хто не поїв до 5-ї, сам винен. Відчиняється все о 10 ранку. Після 5-ї години вулиці вимирають. Алкоголь не продають ніде, навіть легкий. Чоловік побачив стійку з алкоголем у зачиненому супермаркеті. Пішов туди наступного дня. Алкоголь-то є, але його на вихідних не продають.
And this is all for now.
Thank you for your visit. Hope it was interesting reading and viewing :) If yes, I hope to see you again soon.
Missed the previous part? Make it up here:
Day 1
