В нашій Твердомедівській школі були різні учні, втому числі й хулігани.
А я хочу розповісти про одного такого учня, й прізвище у нього було таке смачне, що і з'їсти не гріх (Паляниця Віктор Іванович).
Так ось, такий хуліган що й в Африці побешкетує, та з ним нічого не скоїться. Та я не про те щось, він у нас був доки я не перейшов до іншої школи, по хвороби.
А він пішов вчитись з усіма іншими учнями, в інший клас, й у нього була погана звичка перебивати усіх на уроці, ось один випадок прийшов мені до голови.
Була глибока осінь, пташки уже відлітали до зимівлі, а наш юний так званий учень, зібрався налякати мене, став за дверима до класу з портфелем, а я замешкався в коридорі, й тут на порозі, з'явилась вчителька Людмила Леонідівна, а портфель був дуже важким та таким тяжким, що можна убити якусь людину.
Так ось, стоїть наш Віктор, й тут заходить в клас Людмила Леонідівна вона не устигнула переступити поріг, як в неї полетів так названий портфель, задів її по голові, й вона так і впала прямо на підлогу.Всі так й застили в очікувані, що далі буде?
А він зі словами, ось тобі фашист, отримай гранату! І кинувся на неї.
Пролетіла хвилина, друга, й тільки тоді вчителька прийшла до тями, та й нумо кричати на Віктора. Так кричала, що в нього ледь соплі в шнурки не перетворились.
Збирайся до дому сказала Людмила Леонідівна, а Віктор не мовчав й огризався до неї, взявшись за портфель Людмила Леонідівна кинула його до дверей і поки він летів у розчинені двері. Віктор вскочивши до столу скриком я не дурень, й згріб її сумку, викинув її у вікно.
Та то були тільки квіточки, а ягідки по переду будуть.
Вчителька послала Сергійка Дорошенка до батьків цього горе учня, ось незабаром прийшов тато Віктора, це був кремезний маленького зросту чолов'яга років за сорок, ну й хотів забрати Віктора до дому.
А Віктор двома з пиріжками вилетів у вікно. Як маленька пташка горобець, чи ластівка. Та так справно що не устигнули ніхто нічого зрозуміти.
Так два тижні Віктор не появлявся в школі.
Отакий спритний хлопець навчався в нашому класі.
