Я кажу дитині - давай я тобі книжку почитаю, а то мені треба подумати. Тому що я вмію думати п'ять думок одночасно і читати шосту.
Я вмію терпіти і не ходити в туалет практично нескінченно: поки не покладу дитину, поки не докормлю дитини, поки він не засне, поки мені, врешті-решт, не стане в лом встати.
Я вмію виживати на залишках соломки та шкурках від яблука.
Я можу спати в будь-якій позиції, на поверхні будь-якої жорсткості і без поверхні взагалі.
Я, в принципі, можу не спати.
Я можу сильно-пресильно довбанути мізинчик об ліжко і не закричати, щоб не розбудити дитину.
Я вмію піднімати тяжкості, сукупна вага яких перевищує мій, плюс ще відерце з камінчиками і шишками.
Я можу розповісти всі казки і заспівати всі пісні. Навіть ті, яких ще не написали. І не заспівали.
Я абсолютно точно виживу в зомбі-апокаліпсис, мене зомбі приймуть за свою.
І взагалі-то я можу робити нових людей.
Яке нафіг рівність статей ?!
⠀
Щас цей пост прочитає чоловік і вирішить, що мені треба було дарувати подарунок на 23-е або на День ВДВ, а не на 8-е березня. І залишуся я без подарунка.
⠀
Тому, ризикуючи подарунком, скажіть швидко, вірите чи ні?