Привіт, друзі.
Давненько я вже не писала у свій блог. Ну, моє "давненько" це лише 5 днів, хоча відчуття таке, що з публікації останнього посту минув майже місяць. Але я повертаюся до звичної для мене практики ведення блогу.
Нещодавно я задумалась над тим як я починала вести сторінку та до чого зрештою прийшла. Попервах це були вичитані тексти з намаганням дотримуватися лексичних норм і граматики. Також старалася обирати якісь більш-менш інформативні теми, але щось пішло не туди і мій блог став мати вигляд такого собі щоденника думок. Я рада, що прийшла до цього. Зрештою, без рамок жити краще, і я зараз не лише про ведення сторінки.
Говорячи про моє життя останнім часом, одразу спадає на думку слово "хаос". Але це не той хаос, який схожий на торнадо, що захоплює тебе і повністю перевертає існуючий цикл життя, тим самим приносячи лише негатив, ні, це лише швидко минучі метушливі дні, які неможливо вловити.
Hi friends.
I haven't written in my blog for a long time. Well, my "long time ago" is only 5 days, although it feels like almost a month has passed since the last post was published. But I'm back to my usual blogging practice.
Recently, I thought about how I started to maintain the page and what I ended up with. At first, these were read texts with an effort to adhere to lexical norms and grammar. I also tried to choose some more or less informative topics, but something went wrong and my blog began to look like a diary of thoughts. I'm glad I came to this. After all, it's better to live without a frame, and I'm not just about maintaining a page.
When talking about my life lately, the word "chaos" immediately comes to mind. But this is not the chaos that is like a tornado that takes you and completely turns the existing cycle of life, thereby bringing only negativity, no, it is only fast passing hectic days.
Чому так відбувається? Не так давно я стала головою студпарламенту і ще досі вливаюся у цей процес. Завдань не те щоб багато, але часом вони вимотують повністю. Я ні в якому разі не жаліюся, адже мені подобається бути на цій посаді, подобається відкривати для себе новий досвід та нові знайомства. І нещодавно навіть думала на рахунок того, що рада, що не послухала своїх друзів, які говорили, що краще буде відмовитися від пропозиції на посаду. Все ж, це ще один аргумент на користь того, що треба завжди діяти у гармонії зі своєю інтуїцією.
На минулих вихідних я їздила до бабусі з дідусем на Лубенщину. Я обожнюю ці поїздки, адже вони завжди приносять мені моральний спокій та розраду. Плюс, мої бабуся з дідусем - це хороша компанія в якій приємно знаходитися.
Що ж, дякую що прочитали. До наступних зустрічей)
Why does this happen? Not so long ago, I became the head of the student parliament and I am still involved in this process. The tasks are not that many, but sometimes they are completely exhausting. I don't regret it in any way, because I like being in this position, I like to discover new experiences and new acquaintances. And recently I even thought about the fact that I am glad that I did not listen to my friends who said that it would be better to refuse the job offer. However, this is another argument in favor of the fact that you should always act in harmony with your intuition.
Last weekend I went to visit my grandparents in Lubenshchyna. I love these trips, because they always bring me moral peace and comfort. Plus, my grandparents are good company that is nice to be around.
Well, thanks for reading. Until the next meetings)
