Привіт, друзі.
І от, знову 24 лютого. Минув рівно рік повномасштабної війни. Відчуття максимально дивні: наче з минулого лютого пройшла ціла вічність, хоча той день я пам'ятаю максимально яскраво.
Взагалі, дійсність навколо відчувається аж занадто сюрреалістично. Так багато подій вмістив у себе цей рік. І якби ж то хороших. 22-й став найжахливішим за все моє життя. Так, мені пощастило народитися і жити в центральній Україні, а не, наприклад, на Сході. Мені пощастило не потрапити під ракетні обстріли у містах, не втратити близьку людину на війні. Просто пощастило. А скільки наших співгромадян спочивають в домовинах тільки тому, що довбана кацапня вирішила, що має право вирішувати долі людей.
Hi friends.
And so, again on February 24. Exactly one year of full-scale war has passed. The feelings are as strange as possible: it seems like an eternity has passed since last February, although I remember that day as vividly as possible.
In general, the surrounding reality feels too surreal. This year contained so many events. And if only good ones. The 22nd became the most terrible in my entire life. Yes, I was lucky to be born and live in central Ukraine, and not, for example, in the East. I was lucky not to come under rocket fire in the cities, not to lose a loved one in the war. Just luck. And how many of our fellow citizens are resting in their homes only because a doubna katsapnya decided that she has the right to decide people's fates.
Занадто багато горя було, занадто багато жертв. Сьогодні, говорячи з мамою, я сказала, що за цей рік моя емоційність відмерла майже на половину. Після того жаху, який ми бачили і жалю, який відчули, як можна було лишити весь емоційний спектр нетронутим? Неможливо, інакше можна було б зійти з розуму.
Якщо чесно, я не пам'ятаю себе до 24.02.22. Я забула як мислила та я. Серйозно. Та і все, що було до війни зараз виглядає до жаху розмитим, таке відчуття, що більшість мого свідомого життя існує війна.
Але за весь цей непростий рік у мене жодного разу не виникало почуття безвихідності, зневіри чи розпачу. Ні, ні в якому разі. Так, періодично немає сил читати новини і залишатися вкурсі всього, хочеться відпочити емоційно, але думки про те, що ми програємо ніколи не виникало. Буквально з перших хвилин війни, як тільки ми дізналися, що бомблять аеродроми, не виникало навіть думки, що росії вдасться нас взяти. Непохитна, сталева впевненість в наших людях, у панові Президенті була протягом всього року. Весь жах, який творили окупанти не залякав нас, він навпаки посилив ненависть та бажання помсти. Такими сильними ми ніколи не були. Весь цивілізований світ на стороні України, на стороні людяності. росія програла ще тоді - 24.02.22.
Ми переможемо, і дуже скоро. А на росія чекає морок і наша помста.
There was too much grief, too many victims. Today, talking to my mother, I said that during this year my emotionality died by almost half. After the horror we saw and the pity we felt, how could the entire emotional spectrum be left intact? It's impossible, otherwise you'd go crazy.
To be honest, I don't remember myself until 02/24/22. I forgot how I thought. Seriously. And everything that was before the war now looks terribly blurred, it feels like there is a war for most of my conscious life.
But during this difficult year, I never had a feeling of hopelessness, hopelessness or despair. No, not at all. Yes, from time to time I don't have the strength to read the news and stay up to date with everything, I want to relax emotionally, but the thought that we will lose has never occurred. Literally from the first minutes of the war, as soon as we found out that the airfields were being bombed, we did not even think that the Russians would succeed in taking us. Mr. President had unshakable, steel confidence in our people throughout the year. All the horror created by the occupiers did not frighten us, on the contrary, it increased hatred and the desire for revenge. We have never been so strong. The whole civilized world is on the side of Ukraine, on the side of humanity. Russia lost even then - 24.02.22.
We will win, and very soon. And darkness awaits Russia and our revenge.
Джерело
