Ку-ку! Сьогодні я трохи приспущу занавісу та розповім трохи про себе та свої переживання.
Я занадто залежна від чужої думки. Мене весь час переслідують думки й переживання, я б сказала іноді навіть параноїдальні, про те, як мене бачать інші, чи помічають вони моїх недоліків і загалом якою вони мене вважають.
Зізнаюся, це приносить неабиякий дискомфорт в моє життя. Якщо я виходжу з дому, у мене завжди має бути ідеальний вигляд, починаючи від макіяжу й зачіски й закінчуючи одягом та взуттям. Іноді я думаю, що просто не маю права вийти в люди з непомитою головою чи невідпрасованим одягом. Також я повинна прикривати свої недоліки, по типу прищів на спині чи родимої плями на нозі.
Ще я не маю права оступатися, як в буквальному так і в переносному значенні. Мені здається, що якщо хтось побачить як я впаду або щось по типу цього, мене будуть вважати незграбною. Для мене це звучить як вирок, від якого я вже ніколи не зможу «відмитися». Іноді мої думки летять так швидко, що слова не встигають за ними і я запинаюсь, єдине на що я можу сподіватися, що цього ніхто не помітить.
Існує майже безліч таких прикладів, від я ніяковію та від яких мені хочеться залізти в маленьку комірку, де мене ніхто не побачить.
Ви скоріше за все задались питанням: «Чому так?». Відповідь проста: булінг в школі. Я рідко про це говорю, проте дуже часто згадую. Дітям ніхто не докучає через зовнішність, хіба що через поведінку. Проте підлітки це вже зовсім інше. Якщо через перехідний вік у вас з’явиться трохи зайвої ваги, не турбуйтесь вам обов’язково про скажуть, як однолітки так і дорослі. Кожен буде вважати за потрібне наголосити на ваших недоліках та проблемних моментах. В дорослому житті це проходить, проте не забувається. Зараз я вже навчилася з цим жити та по можливості боротися.
