Ку-ку! Я тут помітила, що вам сподобався мій останній пост, де я розповідала про свої переживання, то ж думаю, сьогодні продовжимо.
Отже, давайте цього разу поговоримо про, як каже мій психолог, глобалізацію. В інтернеті ви не знайдете даного визначення, тому спробую вам зрозуміло пояснити на своєму прикладі.
Уявіть… Дощ. Сутінки. Ви стоїте на роздоріжжі. От-от зробиться вибір між двома людьми, який вирішить їх подальшу долю. Але вибір робите не ви… Ви – лише один із варіантів. Проте вам нічого боятись, це не ви призвели до такої ситуації… От халепа! Вибрали не вас. І все що вам залишається це йти додому, поки краплі дощу стікають по вашому обличчю разом зі слізьми та з останніх сил сподіватись, що все це просто помилка, зараз вас доженуть та зупинять. Але ні…
Проходить час. Інше місце, інший день тижня, інша погода, інше положення стрілки годинника, інші люди, проте такий же вибір між вами та будь-якою іншою персоною. І, на жаль, вибір знову не в вашу користь. А якщо це повториться це раз, а ще два, три чи чотири рази? Що ви подумаєте?
Якщо вибір постане між мною та ще кимось – виберуть не мене. Як там кажуть? Якщо щось трапляється один раз це випадок, два рази – випадковість, три – закономірність.
Це і є глобалізація, коли через декілька аналогічних подій, ви перестаєте вірити в інакше і вважаєте, що так буде завжди, тобто приміняєте цей досвід до всіх схожих випадків.
Але це не правильно, так як життя це діло випадку і якщо сьогодні так, завтра буде інакше. Не треба дарма глобалізувати свій досвід та ніколи не кажіть ніколи.
P.S. А що глобалізуєте ви?
