100 днів – термін , який завжди використовувався серед політиків, соціологів, суспільства для підведення підсумків якогось дійства, чи то ефективності роботи, чи проміжних результатів певних реформ.
Вже пройшло 100 днів від початку вторгнення росіян на територію України.
Що я особисто відчув за цей період, пережив чи зрозумів ?
В першу чергу в мене тільки підсилилась гордість за Україну та за українців. За правильний вибір шляху до свободи , незалежності, прагнення до єднання з цивілізованим заходом. Українці відстоюють цей вибір великою ціною – ціною людського життя, розрухи, знищенням інфраструктури нашої країни та й економіки загалом. А ще в мене великий сум від того, скільки втрачено дітей, мирних українців та воїнів від нашестя цієї орди. Маю велике розчарування в країнах Заходу: як можна було допустити в 21 сторіччі, щоб дати можливість Росії панувати в світі, коли вже давно було видно неадекватність її керівників та курсу країни? Навіть надання тепер зброї Україні виглядає ніби їх оправданням за попередні дії, але ж страждаємо ми, помираємо ми, і за свою країну, і за помилки Заходу.
Так, поки що за ці 100 днів не вдалось отримати перемогу над рашистами, але ж і ці нелюди нічого не здобули, впевнений , що ніколи і не здобудуть.
Мене вже навіть не тішать цифри втрат росіян, 30 чи 40 тисяч , хай навіть їх буде 100 тисяч, я більше переживаю за наших, бо вже дуже багато знайомих та друзів знаходиться на фронті.
100 днів особисто для мене – 22 дні окупації, коли жодного дня без обстрілів, вибухів та диму навкруги. Втрата роботи, а відповідно засобів для існування.
Діти та внуки знаходяться далеко від мене і невідомо, коли ми знову будемо разом. Радує лише те, що вони в безпеці.
Все , що було в попередньому в житті, зламалось, все треба розбудовувати по-новому, з нуля.
Але при цьому я відчуваю оптимізм . Чомусь присутня впевненість, що надалі ситуація буде тільки покращуватись, і по закінченні війни наша країна почне нарешті розвиватись набагато швидшими темпами. Життя владнається, буде і робота, і відпочинок; дітки завітають в гості і ми разом посмакуємо якоюсь стравою, яку разом приготуємо на природі.
А поки що, на самоті, під доглядом домашніх улюблених песиків, вирішив приготувати на мангалі четвертинку курки. Зазвичай на цьому мангалі ми завжди готували шашлик з м’яса, але курка набагато дешевша, тому - і так зійде. Скоро настане час , коли разом з рідними , або друзями зможемо приготувати правильний шашлик по цікавому рецепту.
А шашлик я готую лише з використанням дров плодових дерев.
Тому під час заготівлі дров на зиму, деревину плодових дерев складаю в окремому місці і використовую лише для приготування м’яса на мангалі.
В результаті страва має чудовий смак та аромат.
100 days is a term that has always been used among politicians, sociologists, society to summarize an action, whether work efficiency or intermediate results of certain reforms.
It has been 100 days since the beginning of the Russian invasion of Ukraine.
What did I personally feel, experience or understand during this period?
First of all, my pride for Ukraine and for Ukrainians has only increased. For the right choice of the path to freedom, independence, the desire to unite with the civilized West. Ukrainians defend this choice at great cost - the cost of human life, destruction, destruction of the infrastructure of our country and the economy as a whole. And I am very saddened by the loss of children, peaceful Ukrainians and soldiers from the invasion of this horde. I am very disappointed in the West: how could the 21st century be allowed to allow Russia to dominate the world, when the inadequacy of its leaders and course has long been evident? Even the provision of weapons to Ukraine now seems to be their justification for previous actions, but we are suffering, we are dying, both for our country and for the mistakes of the West.
Yes, so far in these 100 days we have not been able to defeat the racists, but these scoundrels have not won anything, I'm sure they will never win.
I am not even happy with the numbers of losses of Russians, 30 or 40 thousand, even if there are 100 thousand, I am more worried about ours, because a lot of acquaintances and friends are already at the front.
100 days for me personally is 22 days of occupation, when no day without shelling, explosions and smoke around. Loss of work and, accordingly, means of subsistence.
Children and grandchildren are far from me and it is unknown when we will be together again. The only good thing is that they are safe.
Everything that was in the previous life has broken, everything needs to be rebuilt in a new way, from scratch.
But at the same time I feel optimistic. For some reason, there is confidence that in the future the situation will only improve, and after the war, our country will finally begin to develop at a much faster pace. Life will be settled, there will be work and rest; the children will come to visit and we will enjoy a dish together, which we will cook together in nature.
Meanwhile, alone, under the care of domestic dogs, he decided to cook a quarter of a chicken on the grill. We used to always cook meat skewers on this grill, but chicken is much cheaper, so that's how it will turn out. Soon the time will come when together with family or friends we will be able to cook the right barbecue according to an interesting recipe.
And I cook kebabs only with the use of fruit trees.
Therefore, when harvesting firewood for the winter, the wood of fruit trees is stored in a separate place and used only for cooking meat on the grill.
As a result, the dish has a wonderful taste and aroma.
