Дуже жалкую, що за свої вже немалі роки життя жодного разу не був в м. Сіверодонецьк.
Я думав так: життя довге, і все ще попереду.
I am very sorry that in my many years of life I have never been to Severodonetsk.
I thought: life is long, and still ahead.
Молоде місто, засноване лише в 1950 році, населене працьовитими та талановитими людьми, зробило великий внесок в економічний та культурний розвиток нашої держави.
Чудові люди Сіверодонецька, окрім великих досягнень в науці та економіці, в тяжкі воєнні часи ще й показали приклад патріотизму та мужності під час захисту нашої країни.
Сьогодні я відчув термінову потребу познайомитись з цим чудовим містом.
Я отримав інформацію, що мій рідний брат зараз там, він разом з побратимами на передовій боронить нашу країну.
Перше моє бажання було опинитись поряд з ним, як брат з братом, плечем до плеча. Але на запитання: ‘Як справи?’ він відповів : ‘Все норм!’, в мене трохи відлягло від душі. Раз брат сказав, що все добре, значить так і є, я брату довіряю. Але на душі неспокійно; з одного боку - ракетні обстріли Києва, з іншого - Сіверодонецьк. Почитав новини і трохи заспокоївся. Наші воїни так гарно всипали рашистам, що ті не знають куди втікати, а з ними разом і кадировці. Я ніколи і не сумнівався в тому, що коли до справи беруться наші ЗСУ, то можна спати спокійно.
Коли сьогодні вночі я почув вибухи ракет в Києві, подумав, що це сон, а виявилось, що - реальність.
Сумна реальність, але якось мене це не вразило. Дуже багато вже було подій та несподіванок за час від 24 лютого.
Вже притупилось відчуття небезпеки. Втрати росіян на сьгоднішній день вже сприймаються, як статистика. Я зараз більше співчуваю цуцику, який необачно захворів від кліща, ніж смерті якогось там тіла, яке саме прийшло на нашу землю з якимось незрозумілим завданням. Нехай цим переймаються їх рідні, якщо їм взагалі це цікаво.
Інший світ, інше сприйняття, для одних - космос, для інших – Атлантида.
The young city, founded only in 1950, inhabited by hard-working and talented people, has made a great contribution to the economic and cultural development of our country.
The wonderful people of Severodonetsk, in addition to great achievements in science and economics, in the difficult times of war also showed an example of patriotism and courage in defending our country.
Today I felt an urgent need to get acquainted with this wonderful city.
I received information that my brother is now there, he and his brothers on the front line are defending our country.
My first wish was to be with him, brother to brother, shoulder to shoulder. But to the question: ‘How are you?’ He answered: ‘Everything is normal!’ Once my brother said that everything was fine, so it is, I trust my brother. But the soul is restless; on the one hand - rocket attacks on Kiev, on the other - Severodonetsk. I read the news and calmed down a bit. Our soldiers poured so well on the racists that they do not know where to flee, and with them the Kadyrovites. I never doubted that when our Armed Forces are involved, you can sleep peacefully.
When I heard rocket explosions in Kyiv last night, I thought it was a dream, but it turned out to be a reality.
Sad reality, but somehow I was not impressed. There have been many events and surprises since February 24.
The sense of danger has already blunted. The losses of Russians today are already perceived as statistics. I now sympathize more with the puppy who inadvertently fell ill with the tick than with the death of some body that came to our land with some incomprehensible task. Let their relatives care if they are interested in it at all.
Another world, another perception, for some - space, for others - Atlantis.
