В нашій чудовій країні практично всі її території мають славну історію та своїх героїв, позитивних чи негативних, це не має великого значення, але вони стали прототипами наших легенд, пісенних балад, історичних спогадів, художніх творів та нарисів та, безперечно джерелом натхнення для українського народу.
Одним з таких населених пунктів є козацьке місто Гуляйполе, яке було засноване в 1770-х роках на колишніх землях Кальміуської паланки Вольностей війська Запорозького низового, а статус міста отримало з 1938 року.
Жителі краю активно займалися землеробством і тваринництвом. Розвивалася торгівля. Але широку відомість Гуляйполе набуло в роки Радянсько-української війни. Саме тут у 1919 - 1921 роках містився осередок махновського руху. Тут же народився і виріс Нестор Махно.
Якби росіяни, які планували наступ в напрямку славного Гуляйполя та надіялись на якийсь успіх в операції, вчили б історію, то мали б знати, що захопити цю територію та підкорити українців Гуляйполя просто неможливо. Тут шанси щось завоювати дорівнюють нулю. Сам дух пращурів стоїть на варті свободи, вольності, незалежності та непокори. Одним словом - ця місія нездійсненна.
А історія проста, ніким не переписана і доступна для всіх бажаючих:
Гуляйполе - столиця Вільної території. Цей населений пункт має славетну історію.
У 1917-1920 роках тут був епіцентр партизанського українського руху і столиця "вільного від будь-якої влади" району, де хазяйнував анархіст-революціонер Нестор Махно.
У 1917 році Нестор Махно був вражений, коли на його заклик боронити рідне Гуляйполе відгукнулися сотні місцевих селян, які не мали ні військового досвіду, ні зброї.
Як написав анархіст у своїй книзі спогадів, він втратив рівновагу і мало не розплакався від цього:
"Переді мною постала селянська воля до свободи та незалежності, яку тільки широта та глибина української душі можуть так швидко і сильно виявляти".
Його партизанське військо, назване ще "Чорною гвардією", складалося з місцевих жителів і всіх охочих боротися проти тих, хто тим чи іншим чином зазіхав на свободу Гуляйпільщини.
Для успішних бойових вилазок махновці почали застосовувати тачанки: ставили на воза кулемет і могли швидко переміщатися з позиції на позицію. Район дій "вільного війська" був значний - від Азовського узбережжя, Запоріжжя до Донбасу і Харківщини.
Рашисти таки наважились атакувати Гуляйполе, навіть знищили більш ніж 50 об’єктів інфраструктури, в тому числі магазини, відділення пошти, будинок молитви, будинки мирних мешканців.
Але , як і очікувалось, радість рашистів була недовгою, українські артилеристи розгромили позиції окупантів в районі Гуляйполя та звільнили цілий ряд населених пунктів в Запорізькій області.
Сторіччя потому ця місцевість та її мешканці знову мають стримувати багатотисячну армію нападника. І я вірю в те, що перемога буде за нами,бо з нами дух пращурів, славна історія, сила волі та жага до перемоги.
In our wonderful country, almost all its territories have a glorious history and their heroes, positive or negative, it does not matter much, but they have become prototypes of our legends, ballads, historical memoirs, works of art and essays and undoubtedly a source of inspiration for the Ukrainian people. .
One of such settlements is the Cossack city of Huliaipole, which was founded in the 1770s on the former lands of the Kalmiuska palanka of the Liberty of the Zaporozhian grassroots, and received city status since 1938.
The inhabitants of the region were actively engaged in agriculture and animal husbandry. Trade developed. But Huliaipole became widely known during the Soviet-Ukrainian war. It was here in 1919-1921 that the center of the Makhnovist movement was located. Nestor Makhno was born and raised here.
If the Russians, who were planning an offensive in the direction of the glorious Gulyaipol and hoped for some success in the operation, would learn history, they should know that it is simply impossible to capture this territory and conquer the Ukrainians of Gulyaipol. Here the chances of winning something are zero. The very spirit of the ancestors stands for freedom, liberty, independence and disobedience. In short, this mission is impossible.
And the story is simple, not rewritten by anyone and available to everyone:
Gulyaypole is the capital of the Free Territory. This village has a glorious history.
In 1917-1920, it was the epicenter of the Ukrainian guerrilla movement and the capital of the "free from all power" area, ruled by the anarchist-revolutionary Nestor Makhno.
In 1917, Nestor Makhno was shocked when hundreds of local peasants, who had neither military experience nor weapons, responded to his call to defend his native Huliaipole.
As the anarchist wrote in his memoir, he lost his balance and almost burst into tears:
"I have before me a peasant will to freedom and independence, which only the breadth and depth of the Ukrainian soul can so quickly and strongly reveal."
His partisan army, also called the "Black Guard", consisted of locals and all those who wanted to fight against those who in one way or another encroached on the freedom of Huliaipil.
For successful combat sorties Makhnovists began to use wheelbarrows: put a machine gun on the cart and could move quickly from position to position. The area of action of the "free army" was significant - from the Azov coast, Zaporozhye to Donbass and Kharkiv region.
The racists dared to attack Huliaipole, even destroying more than 50 infrastructure facilities, including shops, post offices, a house of prayer, and houses of civilians.
But, as expected, the joy of the racists was short-lived, Ukrainian artillerymen defeated the occupiers in the area of Gulyaipol and liberated a number of settlements in the Zaporozhye region.
A century later, the area and its inhabitants once again have to hold back an army of thousands of invaders. And I believe that victory will be ours, because with us is the spirit of our ancestors, glorious history, strength of will and thirst for victory.
