Останнім часом в багатьох містах та громадах нашої країни активізувався демонтаж військової техніки радянського періоду. Все відбувається в рамках дерусифікації і виглядає ніби логічно на фоні агресії Росії проти України. Все це на підставі законних рішень
місцевих виконавчих комітетів та навіть на підставі результатів опитувань громадян.
Я нічого не маю проти дерусифікації та декомунізації, але я маю відносно цього власну думку. Найкращий спосіб провести дерусифікацію - це вигнати русню з нашої країни, а разом з ними і любителів ‘руського міра’.
Викорінити нарешті з себе залишки совкової ментальності, вивчити історію своєї країни, придумати всім разом національну ідею і йти до її реалізації.
Як на мене, час для такого демонтажу вибраний невдало. Під час військового стану мабуть є більш нагальні питання, які потребують першочергового вирішення. Все це більше схоже на піар, бо чиновники розуміють, що війна скоро закінчиться і будуть вибори, і треба до них вже готуватись.
Трохи мене заспокоює лише те, що демонтований танк і БТР мають передати на потреби військових, а вони напевно знають як їх правильно використати.
В тяжкі часи війни у багатьох людей відбувається переоцінка цінностей і багатьох історичних подій. Для того, щоб адекватно оцінити ситуацію та розставити всі акценти, потрібен певний час. Не думаю, що три місяці війни -це саме той період. Деякі події не піддаються аналізу десятиріччями.
Щодо техніки , що встановлена в наших містах в пам’ять перемоги в другій світовій війні, то я на відміну від росіян не став би переписувати історію.
Ці трагічні події відбувались в житті нашої країни, багато українців загинуло в ті часи в боях з німецькими фашистами. Відмовившись від цих символів перемоги в тій війні, ми ніби хочемо викреслити частину історії України.
Якщо ми скажемо світу , що нас там не було, то росіяни відразу цей період історії привласнять собі, як і завжди це робили. Хоча якраз українці внесли найбільший вклад в перемогу в Другій світовій війні.
Не зовсім коректно, на мою думку, звучить слово дерусифікація, щодо демонтажу цієї військової техніки. Багато країн Європи сьогодні надають Україні військову техніку часів СРСР, щоб швидше отримати перемогу, і ми вдячні заходу за цю допомогу. Щось тут не так, бо і одна, і друга - то радянська техніка.
І наостанок: є така думка громадян, щоб на місці демонтованого встановити макет літака ‘Мрія’. Як таке можливо , щоб літак, відновлення якого повинно стати частиною майбутньої національної ідеї та який став символом величі держави , був увічнений на постаменті? Залишиться лише поряд змонтувати хрест, щоб остаточно похоронити і мрію, і ідею.
Recently, in many cities and communities of our country, the dismantling of military equipment of the Soviet period has intensified. Everything is happening within the framework of de-Russification and it seems logical against the background of Russia's aggression against Ukraine. All this is based on legal decisions
local executive committees and even on the basis of opinion polls.
I have nothing against de-Russification and decommunization, but I have my own opinion on this. The best way to carry out de-Russification is to expel Russians from our country, and with them fans of the ‘Russian measure’.
Finally eradicate the remnants of the Soviet mentality, study the history of their country, come up with a national idea and go to its implementation.
In my opinion, the time for such dismantling was chosen unsuccessfully. During martial law, there are probably more pressing issues that need to be addressed as a matter of priority. All this is more like PR, because officials understand that the war will end soon and there will be elections, and we need to prepare for them.
The only thing that reassures me a little is that the dismantled tank and armored personnel carrier have to be handed over to the needs of the military, and they probably know how to use them properly.
In difficult times of war, many people have a reappraisal of values and many historical events. It takes some time to adequately assess the situation and place all the emphasis. I do not think that three months of war is that period. Some events have not been analyzed for decades.
As for the equipment installed in our cities in memory of the victory in the Second World War, I, unlike the Russians, would not rewrite history.
These tragic events took place in the life of our country, many Ukrainians died in those days in battles with the German Nazis. By renouncing these symbols of victory in that war, we seem to want to erase part of Ukraine's history.
If we tell the world that we were not there, the Russians will immediately appropriate this period of history, as they always did. Although it was the Ukrainians who made the greatest contribution to the victory in World War II.
In my opinion, the word de-Russification does not sound quite correct when it comes to dismantling this military equipment. Many European countries today are providing Soviet-era military equipment to Ukraine to win faster, and we are grateful for the event's help. Something is wrong here, because both are Soviet technology.
And finally: there is an opinion of citizens to install a model of the ‘Dream’ plane on the site of the dismantled one. How is it possible that the plane, the restoration of which should be part of the future national idea and which has become a symbol of the greatness of the state, was immortalized on a pedestal? All that remains is to mount a cross next to it to finally bury both the dream and the idea.
