В моєму житті був період, коли я проходив військову службу в авіації. Це було дуже давно, в ті часи винищувач МІГ 23 був основним літаком в повітряних силах. Гарний літак в ті часи, але ми мріяли про щось більш сучасне, більш швидке. В деяких підрозділах тоді почали з’являтись МІГ 29, ми заздрили технікам, що їх обслуговують,бо вони мали можливість працювати з більш сучасною технікою. Я був простим авіаційним механіком і моїм завданням було крутити всякі гвинтики, гайочки, щось поламане замінювати на справне, і це відбувалось при любих погодних умовах, круглий рік. Ще й досі пам’ятаю, як це, відкручувати гайку на 5 мм при 30 градусному морозі. Крім роботи та виконання своїх безпосередніх обов’язків , постійно перебуваючи на аеродромі, була можливість спостерігати за злетами та посадками винищувачів. Скажу так - відчуття , яке при цьому присутнє, передати словами неможливо. Не можливо передати словами велич та красу злету винищувача і потім його приземлення.
There was a period in my life when I did military service in aviation. It was a long time ago, in those days the MIG 23 fighter was the main aircraft in the air force. A good plane in those days, but we dreamed of something more modern, faster. At that time, MIG 29 began to appear in some units, we envied the technicians who serviced them, because they had the opportunity to work with more modern equipment. I was a simple aviation mechanic and my task was to turn all kinds of screws, nuts, replace something broken with a good one, and this happened in any weather conditions, all year round. I still remember what it's like to unscrew a nut by 5 mm in 30-degree frost. In addition to work and performance of his immediate duties, being constantly at the airfield, he had the opportunity to observe the take-off and landing of fighters. I will say this - the feeling that is present at the same time cannot be expressed in words. It is impossible to convey in words the greatness and beauty of the take-off of the fighter and then its landing.
Джерело
Під час приземлення винищувач викидає гальмівний парашут ,а я завжди переживав, щоб йому вистачило гальмівного шляху поки не закінчилась посадкова смуга. І переживав за цей процес так, ніби сам знаходився в кабіні пілота за штурвалом. Різні були тоді ситуації, були і трагічні, бо не завжди кількість вдалих злетів дорівнює кількості успішних посадок. Одним словом, за ті роки, що я перебував в атмосфері гулу авіаційних двигунів, злетів, приземлень та адреналіну, я перейнявся повагою до цієї техніки, до людей , які її обслуговують і, найголовніше, до пілотів, які цим чудом керують. Після служби в авіації я кожний військовий літак в небі проводив з відкритим ротом і припливом захоплення.
Останнім часом в небі над моїм будинком я все частіше спостерігаю проліт бойових літаків. Я сьогодні навіть не знаю, що це саме літає, не знаю моделей і типу літаків. Але я як дитина радію з цього, бо по-перше поринаюсь в ностальгічні чари моєї молодості, а по-друге, якщо українська авіація літає, значить все у нас буде добре. Впевнений, що вона літає в правильному напрямку. Перемога буде за нами! Слава українським ВПС!
During landing, the fighter jet throws out a braking parachute, and I always worried that it would have enough braking distance until the landing strip ended. And he worried about this process as if he himself was in the cockpit behind the wheel. The situations were different then, there were also tragic ones, because the number of successful take-offs is not always equal to the number of successful landings. In a word, during the years that I was in the atmosphere of the hum of aircraft engines, takeoffs, landings and adrenaline, I was imbued with respect for this equipment, for the people who service it and, most importantly, for the pilots who control this miracle. After my service in aviation, I saw every military plane in the sky with my mouth open and a rush of excitement.
Lately, in the sky above my house, I have been watching the flight of warplanes more and more often. Today, I don't even know what exactly it flies, I don't know the models and types of planes. But like a child, I am happy about this, because firstly, I am immersed in the nostalgic charms of my youth, and secondly, if Ukrainian aviation flies, then everything will be fine with us. I'm sure she's flying in the right direction. Victory will be ours! Glory to the Ukrainian Air Force!
