Дуже сумна і трагічна історія українського народу – голодомор 1932-1933 років.
Ще залишились живі свідки тих подій і дуже прикро, що вони в черговий раз змушені переживати, що все може повторитись. Сьогодні також росія робить все для того, щоб залишити українців без їжі, світла, води, тепла. Методи, які використовуються , повністю тотожні з тими, якими діяла в 30-х роках. Тотальне знищення українців, геноцид української нації. Недорозвинена країна, яка не має власної історії, не могла тоді і не може зараз змиритись з тим, що поряд з нею знаходиться така країна – Україна -морально і культурно багатша, вільна, позитивна, сильніша інтелектом, своїми технологіями, науковими досягненнями , силою духу і єдністю нації.
В цій війні нам однозначно потрібна беззаперечна перемога та звільнення всіх територій , включаючи Крим. Що далі буде з московією, мене не цікавить, але мрію про те, що такої країни більше існувати не буде. Маю надію, що коли це станеться, Україна, нарешті, розквітне у всіх проявах, бо українці достойні цього і за останні століття вибороли на це право.
Російська Федерація, яка представляє себе на світовій політичній арені правонаступницею Радянського Союзу, відмовляється визнавати голодомор 1932—1933 років. Небажання Росії визнати Голодомор навіть просто злочином спричинене взятим в останні роки російським керівництвом курсом виправдовування та відбілювання злочинного радянського минулого, у тому числі сталінського періоду історії СРСР. Вище керівництво Росії воліє, щоб тема Голодомору взагалі не згадувалась, як така, що очорнює злочинне радянське минуле, до якого росія має стосунок як правонаступник СРСР. У Росії суди приймають рішення, якими забороняється поширення деякої української історичної літератури: переважно історичних книг про Голодомор та злочини НК—ДПУ—НКВС в Україні.
A very sad and tragic history of the Ukrainian people - the Holodomor of 1932-1933.
There are still living witnesses of those events and it is very unfortunate that they are once again forced to worry that everything may happen again. Today, too, Russia is doing everything to leave Ukrainians without food, light, water, heat. The methods used are completely identical to those used in the 30s. Total destruction of Ukrainians, genocide of the Ukrainian nation. An underdeveloped country that does not have its own history could not then and cannot now come to terms with the fact that there is such a country next to it - Ukraine - which is morally and culturally richer, freer, positive, stronger in terms of intelligence, its technologies, scientific achievements, and strength of spirit. and the unity of the nation.
In this war, we definitely need an indisputable victory and the liberation of all territories, including Crimea. I am not interested in what will happen to Muscovy, but I dream that such a country will no longer exist. I hope that when this happens, Ukraine will finally blossom in all its manifestations, because Ukrainians deserve it and have won the right to it over the past centuries.
The Russian Federation, which represents itself on the world political stage as the successor of the Soviet Union, refuses to recognize the Holodomor of 1932-1933. Russia's reluctance to recognize the Holodomor even simply as a crime is caused by the course taken by the Russian leadership in recent years to justify and whitewash the criminal Soviet past, including the Stalinist period of the history of the USSR. The top leadership of Russia prefers that the topic of the Holodomor is not mentioned at all, as it denigrates the criminal Soviet past, to which Russia has a relationship as the legal successor of the USSR. In Russia, the courts make decisions banning the distribution of some Ukrainian historical literature: mainly historical books about the Holodomor and the crimes of the NK-DPU-NKVS in Ukraine.
The planned confiscation of the grain harvest and all other food products from the peasants by representatives of the Soviet authorities during the Holodomor of 1932-33 directly led to the killing of peasants by starvation on a scale of millions, while the Soviet authorities had significant reserves of grain in reserves and exported it abroad during the Holodomor. prohibited and blocked the departure of the starving outside the Ukrainian SSR, refused to accept aid for the starving from abroad. Despite the fact that the actions of the representatives of the Stalinist government, which caused people to die of starvation, were classified as murder according to the norms of the Soviet criminal legislation of the time, the causes of this mass crime were never investigated in the USSR, and none of the powerful people involved in the crime were punished. that even the highest leadership of the USSR knew about the facts of the deaths of people from hunger.
Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати.
Сьогодні вік масової інформатизації. Багато людей в прогресивному світі мають доступ до архівів , вивчають історію і розуміють насправді реальні причини та наслідки голодомору. Все більше країн в світі засуджують голодомор 1932-1933 років, вважають це геноцидом українського народу.
For decades, the mass killing of people by artificial starvation was not only deliberately hushed up by the Soviet authorities, but it was also forbidden to mention it anywhere.
Today is the age of mass informatization. Many people in the progressive world have access to archives, study history and understand the real causes and consequences of the famine. More and more countries in the world condemn the Holodomor of 1932-1933, considering it a genocide of the Ukrainian people.
Багато країн ще не розуміють , що насправді відбулось, а можливо знаходяться під моральним або фінансовим тиском росії. Але українцям від того , вірять вони, чи ні, ні холодно, ні гаряче… Тому, що є живі люди, їх спогади, могили померлих від голоду, пам’ять нащадків.
Many countries still do not understand what actually happened, and may be under moral or financial pressure from Russia. But for Ukrainians, whether they believe it or not, it is neither cold nor hot... Because there are living people, their memories, the graves of those who died of hunger, the memory of their descendants.
Спогади очевидців:
«Тоді був неврожай, засуха. А ще відбирала влада те, що виростили люди.
Ті, що відбирали, документів не пред'являли. Люди їм не заперечували… Приходили чоловіки – 4-5 осіб. З'являлися в вечірній час. Забирали зерно, продукти, дивилися по горшках, яка є їжа- і з'їдали або виливали. Приходили щоденно. Люди від них усе ховали, закопували. Але сховати було неможливо. Вони шукали із шомполами, переколювали геть усе. Люди їли, що було: в полі мерзлу картоплю, мишей, котів, липові листки, корінці, ягоди, гриби, їжаків, відростки від калини, які підпікали або їли сирими. Всі голодували. Дуже багато вмирало людей, цілими сім'ями. Ховали їх попід хатами. На них нема ні хрестів, ні пам'ятників. їх згадують ті, хто зостався живим. В їх смерті я виню лише владу.»
Заріцька Станіслава Іванівна, 1923 р. н., село Яворівка Житомирської обл.
«Пам'ятаю, тоді у людей все забирала влада — проводила „викачку“. Робили це місцеві. Людей залишали без засобів існування. Виживали хто як міг. З липи здирали кору, сушили і пекли коржі, з сосни ламали відростки, їли шишки, вживали різні корінці, дикий бур'ян, варили борщ з кропиви. Їли горобців, їжаків, собак, котів. У кого було що міняти, то міняли на їжу.»
Патлатюк Ядвіга Миколаївна, 1922 р. н.
«Я виступаю з цієї важливої трибуни України не тільки як Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату, а й як один з останніх свідків Голодомору, бо мені в 32-33 роках було чотири роки. І я добре пам'ятаю, що відбувалося. Тільки я не розумів тоді, яка причина того, що, як батьки говорили, врожай був великий, а хліба не було[…] Перша [причина голодомору]: це те, що на той момент перепис населення показав, що українців — 85 млн, а росіян — 65 млн. Тому безбожне радянське керівництво вирішило знищити українців, щоб не переважали над росіянами. В результаті того Голодомору, перепис 1939 року вже показав, що кількість українців становила лише 65 млн, а росіян — збільшилася. Друга: Зробила свою справу цитата Бухаріна: „Хто володіє хлібом, той має владу“. А хлібом володіли українські селяни. Почався процес, щоб хліб передати у руки радянської влади, а українські селяни відмовлялися йти в колгоспи. Визнання Голодомору Геноцидом — це те, що сьогодні утверджує нашу державу. Український народ укріпляється і зміцнюється. Нас знищували, а ми живі і не тільки живі, а й утверджуємося. Наші молоді хлопці на сході України захищають нашу державу, віддаючи і тіло, і душу за нашу свободу. Це правда, бо в рабстві жити ми не хочемо і не будемо.Росіянам хліб давали [а українцям ні]. Я думаю що з часом весь світ визнає що це був геноцид а не звичайний голод»
Патріарх Філарет
Memories of eyewitnesses:
"Then there was a crop failure, a drought. And the government took away what the people had grown.
Those who were selected did not present documents. People did not object to them... Men came - 4-5 people. Appeared in the evening. They took away grain and food, looked in the pots to see what food there was - and ate it or poured it out. They came every day. People hid and buried everything from them. But it was impossible to hide. They searched with ramrods, pierced everything. People ate what was available: frozen potatoes in the field, mice, cats, linden leaves, roots, berries, mushrooms, hedgehogs, viburnum shoots that were roasted or eaten raw. Everyone was starving. A lot of people died, whole families. They hid them under houses. There are no crosses or monuments on them. they are remembered by those who remained alive. I blame only the government for their death."
Zaritska Stanislava Ivanivna, born in 1923, Yavorivka village, Zhytomyr region.
"I remember that at that time, the government took everything away from people - carried out a "pumping out". Locals did it. People were left without means of livelihood. They survived as best they could. They peeled off the bark from the linden, dried and baked cakes, broke the shoots from the pine, ate the cones, used various roots, wild weeds, and cooked nettle borscht. They ate sparrows, hedgehogs, dogs, cats. Whoever had something to change, they exchanged it for food."
Yadviha Mykolaivna Patlatyuk, born in 1922
"I speak from this important tribune of Ukraine not only as the Primate of the Ukrainian Orthodox Church of the Kyiv Patriarchate, but also as one of the last witnesses of the Holodomor, because I was four years old in 32-33. And I remember well what happened. Only I did not understand then what the reason was that, as my parents said, the harvest was great, but there was no bread[…] The first [cause of the famine] is that at that time the population census showed that there were 85 million Ukrainians, and Russians - 65 million. Therefore, the godless Soviet leadership decided to destroy the Ukrainians so that they would not prevail over the Russians. As a result of that Holodomor, the census of 1939 already showed that the number of Ukrainians was only 65 million, while the number of Russians had increased. Second: Bukharin's quote did its job: "He who owns bread has power." Ukrainian peasants owned bread. The process began to transfer bread into the hands of the Soviet authorities, and Ukrainian peasants refused to go to collective farms. Recognizing the Holodomor as Genocide is what affirms our state today. The Ukrainian people is getting stronger and stronger. We were destroyed, but we are alive and not only alive, but also establishing ourselves. Our young men in the east of Ukraine protect our state, giving both body and soul for our freedom. This is true, because we do not want to live in slavery and we will not. Bread was given to the Russians [but not to the Ukrainians]. I think that over time the whole world will recognize that it was a genocide and not an ordinary famine."
Patriarch Filaret
