Коли в листопаді випав перший сніг, мені здалося, що погода пожартувала . Я звик, що в листопаді ще тепло, останній місяць перед зимою, є можливість насолодитися останнім теплом, жовтим листям на деревах, навіть порибалити з човна . Пам’ятаю , як якогось року ловив рибу 21 листопада.
When the first snow fell in November, it seemed to me that the weather had played a joke. I am used to the fact that it is still warm in November, the last month before winter, there is an opportunity to enjoy the last warmth, yellow leaves on the trees, even fishing from a boat. I remember how one year I was fishing on November 21.
Тому я думав, що сніг полежить максимум день і розтане. Але не так сталось, як гадалось. Після першого снігу пішов другий. І стало якось сумно від того, що пропав цілий місяць осені. До того ж додатково позбавляє радості постійна відсутність світла, інтернету та зв’язку.
Therefore, I thought that the snow would lie for a day at most and melt. But it didn't happen as expected. After the first snow came the second. And it became somehow sad that the whole month of autumn was missing. In addition, the constant lack of light, Internet and communication takes away the joy.
Щоб якось себе розважити, я вирішив зліпити сніговика. Заодно пригадати, як це робиться. Виявилось, що з часів дитинства багато чого змінилось. Коли настав час прилаштувати до сніговита ґудзики , очі та рота, виявилось , що в дворі нема жодного шматка вугілля, бо в дитинстві ми саме його для цього використовували. Носа, традиційно, зробив з свіжої морквини, але простояла вона на місці не довше 5 хвилин, бо поки я шукав мітлу для рук, то моркву з’їв мій пес.
To amuse myself somehow, I decided to make a snowman. At the same time remember how it is done. It turned out that a lot has changed since childhood. When it was time to attach buttons, eyes and a mouth to the snowman, it turned out that there was not a single piece of coal in the yard, because in childhood we used it for this. Traditionally, the nose was made from a fresh carrot, but it did not stand in place for more than 5 minutes, because while I was looking for a broom for my hands, my dog ate the carrot.
Врешті решт, прикрасив сніговита тим, що опинилось під руками, гілками від вишні. Видається мені, що сніговиту моя робота не сподобалась, бо вже через годину він почав хилитись і падати. Довелося його терміново ремонтувати.
In the end, he decorated the snowman with what was under his hands, cherry branches. It seems to me that the snowman did not like my work, because after an hour he began to slouch and fall. It had to be urgently repaired.
Коли побачив маршрут , який я намалював на траві , розкачуючи снігові кулі, то відразу пригадав, що схожі маршрути я малював, коли ще до війни працював в таксі. Маршрути дійсно схожі, але наповнені абсолютно протилежним змістом. Один - сповнений активності, постійної динаміки, а другий – суцільний застій.
When I saw the route that I had drawn on the grass while rolling snowballs, I immediately remembered that I had drawn similar routes when I worked in a taxi before the war. The routes are really similar, but filled with completely opposite content. One is full of activity, constant dynamics, and the other is complete stagnation.
А в дворі з сніговиком все ж стало веселіше. Хто знає, може цей перший сніг буде останнім. Пам’ятаю, були роки, коли взимку снігу взагалі не було.
And it became more fun in the yard with the snowman. Who knows, maybe this first snow will be the last. I remember there were years when there was no snow at all in winter.