Hope / Надія
I sincerely hope that every day like today moves us further away from Russia. Forever. And brings our final victory closer. Finally.
Я щиро надіюся, що кожен такий день, як сьогодні, віддаляє нас від Росії. Назавжди. І наближає нашу остаточну перемогу. Нарешті.
The electricity was turned off at 9 am. And the heating. After 2 hours, the water in the tap disappeared.
After lunch, I went to the pharmacy, hoping that it was open. It started to rain. There was a lot of water and wet snow around.
Електрику вимкнули о 9 ранку. Тоді ж відключилось опалення. Через 2 години зникла вода в крані.
Після обіду пішла в аптеку, сподівачись, що вона відчинена. Почався дощ. Кругом було багато води і мокрого снігу.
The pharmacy looked closed. But while I was thinking about what to do next and looking at the closed glass door, I noticed some movement inside. The pharmacy worked without electricity. Only cash. I had cash, so I stayed waiting for my turn. Everything was very slowly, and then the light appeared. And hope.
Аптека виглядала зачиненою. Але поки я думала, що робити далі і дивилась на зачинені скляні двері, я помітила всередині якийсь рух. Аптека працювала без електрики. Розрахунок готівкою. У мене була готівка, тому я залишидась чекати, поки підійде моя черга. Все відбуваллсь дуже повільно, а потім з'явилось світло. І надія.
Then I decided to buy some food. But also I had to pick up medicine at one more pharmacy. It is relatively close, only 2 metro stations. But the subway stopped already in the morning, then they informed that it would not work until the end of the day. I had to walk, and then took a bus.
Далі вирішила запастись продуктами. Але залишалось забрати ліки ще в одній аптеці. Вона порівняно недалеко, всього 2 станції метро. Але метро зупинилося ще зранку, потім повідомили, що до кінця дня воно не працюватиме. Довелось йти пішки, а потім їхати автобусом.
I walked a lot today. I had an umbrella, but I still got wet. Shoes, jacket, backpack. The biggest test was the way back. I covered 2 metro stations by bus in 45 minutes. There was a crowd of 30 people at the stop. The bus arrived full, and when the crowd carried me through the last door, I felt like a student again. Because that's how I drove only in my student years.
Сьогодні я багато ходила пішки. У мене була парасоля, але все одно я промокла. Взуття, куртка, рюкзак. Найбільшим випробуванням була дорога назад. 2 станції метро автобусом я подолала за 45 хвилин. На зупинці був натовп чоловік 30. Автобус приїхав заповнений, і коли юрба занесла мене в останні двері, я відчула себе знову студенткою. Бо так я їздила тільки в студентські роки.
It was very crowded in the bus, but it was fun. The only drawback was a wet and heavy backpack. And then the road through the dark street in the rain. And again, I hope that the heat, or at least the light, will be turned on at home.
В автобусі було дуже тісно, але весело. Єдиним недоліком був мокрий і важкий рюкзак. А потім дорога темною вулицею під дощем. І знову надіюся, що дома включать тепло, або хоча б світло.
The heating has not been turned on, but there is power. There is no water, maybe there will be tomorrow. But the most important thing is that WITHOUT RUSSIA.
Опалення не включили, але світло є. Води нема, можливо.буде завтра. Але найголовніше, що БЕЗ РОСІЇ.
All photos Serhiy Ristrenko
Why do our partners not give Ukraine heavy weapons? Worried about running out of stock? And what are those reserves for? It seems as if European countries are keeping their weapons because they really want to fight Russia themselves.
Arm Ukraine NOW, and no one and nothing will threaten you!
Чому наші партнери не дають Україні важку зброю? Переживають, що зменшать свої запаси? А для чого ті запаси? Таке враження, ніби країни Європи притримують зброю, бо дуже хочуть самі воювати з Росією.
Озбройте Україну, і вам ніхто і ніщо не буде загрожувати!