Не починайся. Ні з очей,
Ні з губ мені не починайся.
В Холодній Балці сон тече —
Не снись. Не звись. Не називайся.
Труїти душу кожен раз
Я вже не можу — будь я прокляті
Пищать дощі, і води топлять
І душу, і терпіння, й час…
Степліло подихом легким,
Степліло в прикрощах минулих
Тепло заснулої руки,
Тепло щасливих губ заснулих.
Микола Вінграновський.
1965
Здебільшого дощовий і похмурий жовтень. Я чекаю на бабине літо, вірю, що воно буде. Завжди приходить тоді, коли здається, що тепліше вже не буде, і скоро зима.
Найчарівніший місяць осені, яскоавий, щедрий, барвистий.
Сьогодні приснились дві найдорожчі людини. І хоч спала я від сили годину, день був хороший. Тож сьогоднішній вірш у саме ❤️
Бережіть себе, і тихої ночі, українці!