"Сонце вже встало над стволами нашої артилерії. Воріженьки вже на "мушці" в піхоти. Чорне море вже розхитує той міст між нашим Кримом і їхніми болотами. Між нами і небом - тільки крила нашої авіації. З нами Бог і святі душі наших Героїв."
Обережно вірю хорошим новинам. Бо знаю,.що за цим життя наших найкращих, а зима близько, і буде ще різне. Знаєте, що перше захотілось зробити, коли увечері чоловік розказав про наступ на Куп'янськ і взяту Балаклею? Кинути ще грошей на ЗСУ.
Від хвилювання довго не могла заснути. А потім згадала про чоловіка подруги, який під.Ізюмом, і сон пропав начисто. Зате я краще зрозуміла те, що вона розказувала. Сьогодні подзвонила їй - все добре, його навіть відпустили на 5 днів додомк! Яке ж полегшення. І які ж вони молодці!
А новини ідуть і ідуть. Намагаюсь стримувати оту злу радість і жагу помсти, але виходить не дуже. Отримайти сповна те, на що заслужили!
P. S. Цитата Дзвінки Торохтушко.
P. P. S. Рекомендую, якщо не бачили, інтерв'ю Яніни Соколової з Василем Процишином, бійцем Азову. Дуже! ❤
