Нас завжди вчать, що потрібно намагатись бути першим кращим, швидше, сильніше і т.д. і т.п. Це призводить до того, що все постійно набирає оберти. Все змінюється на стільки швидко, що за одне життя відбувається кілька технологічних проривів, які кардинально змінюють наше життя. Але за все доводиться платити. Нам постійно треба все більше і більше ресурсів, простору, енергії. Таким чином, ми в якийсь момент впираємось в обмеженість і нам доводиться або знову робити технологічний прорив, або пробивати стіну і розширювати рамки. Чому й відбуваються війни за ресурси та територію. Та й Ілон Маск на Марс чому по вашому зібрався? Звичайно, щоб майнити там DOGE та BTC. ))) Але що лишиться землянам? Вижата та забруднена планета? І тут постає кілька фундаментальних питань. А яке ж населення може в достатку існувати на планеті Земля? І виявляється, що при експонентно зростаючих потребах нам потрібно буде або постійно зменшувати населення, або неодмінно прийти до краху або ... розрахувати той самий достаток і зробити його константою. Тобто припинити гонку і зафіксувати ті умови, які для нас є повними та достатніми для існування. і тут ми приходимо до стратегії сталого розвитку.
"Стійкий розвиток, сталий розвиток (англ. sustainable development) — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі. Ряд теоретиків і прихильників сталого розвитку вважають його найперспективнішою ідеологією 21 століття і навіть усього третього тисячоліття, яка, з поглибленням наукової обґрунтованості, витіснить усі наявні світоглядні ідеології, як такі, що є фрагментарними, неспроможними забезпечити збалансований розвиток цивілізації. Парадигма сталого розвитку містить вимоги до захисту довкілля, соціальної справедливості, відсутності расової та національної дискримінації і спрямована на підвищення рівня життя населення." (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA)
Цілий ряд прогресивних країн (США, Японія, країни Європейського союзу) вже стали на цей шлях. Деякі лише декларують (Україна, Білорусія, Аргентина), підміняючи базові цілі та поняття одноразовими несистематизованими акціями по збереженню довкілля і швидше вкладаючи в поняття сталого розвитку невпинний стабільний РІСТ економіки, а не думку про майбутні покоління. А є й ті, яким начхати (Китай, Індія), які продовжують пришвидшувати маховик. Звичайно, що нікому не хочеться бути позаду, чи жити гірше ніж сусід. Адже нас вчать не здаватися, але ми не часто розуміємо, що все має ціну. Скільки завгодно можна набирати товари в супермаркеті, але нам треба буде пройти через касу. А як ви вважаєте, той рівень життя, який у вас сьогодні, він достатній, чи хотілося б трошки підняти, ну хоча б на 10% щорічно?
