Технології невпинно крокують вперед і поступово стають не тільки частинкою побуту, а і частиною душі кожної людини. Соцмережі стають аналогом нашого оточення. Відео хостинги формують наш відпочинок, мораль, інтереси. Інтернет банкінги та біржі криптовалют формують наше фінансове благополуччя. Все цифровізується чим далі, тим більше. Але є й інші люди. Люди землі, трудяги з забутих цивілізацією місцин, до яких ще не дійшли ці ваші інтернети. І їх все влаштовує. Їм не зрозумілий віртуальний світ. Їм не потрібна діджиталізації. Та й президенти-депутати, то для них щось далеке. Вони живуть своїм замкненим життям і вирішують свої питання самостійно. Чи не самостійно? А може матриця навмисно лишає ці острівки для консервації матеріалу, який можна буде використати для перезагрузки, якщо щось піде не так?
Управління штучним інтелектом має бути незалежним, обєктивним, але воно буде і прагматичним. Якщо система порахує вас багом - вас або відкорегують або видалять. І це вже не дуже приємно. Бо це ж тоді виходить не свобода, а постійна боротьба за потрапляння в необхідний шаблон.
Так, хтось і зараз не має своєї індивідуальності, а просто слідує шаблонам. Таких людей навіть більшість. Переважна більшість. Їх дуже легко побачити. Вони не генерують контент (смисли), а лиш його споживають, копіюють, множать. Такі собі люди-ксерокси. А тепер подивіться на себе. На свою стрічку в соцмережах, на свій образ. Ви індивідуальність чи ксерокс? Ні, я не закликаю ні в якому разі бунтарськи починати виділятись. Я прошу лише зрозуміти, що вам хочеться? Анархії, монархії чи технократії?