Цей пост не рекламний, користування прокатом оплачене із власної кишені, враження - мої особисті, як є.
"Кари єгипетські", котрі звалилися на людство цього року (бракувало лише метеорита), в Києві доповнились скасуванням громадського транспорту. Що робити, коли нема власного автомобіля, а "общак", за рішенням "мудрих" очільників держави і міста (що я про це думаю, не стосується теми посту: можете знайти в мене на фейсбуці), відмовляється вас перевозити?
Звісно, велосипед стане в нагоді. Єдина проблема із власним великом в Києві - де його залишити, якщо вибрався десь у справах, чи на зустріч якусь, щоб і не вкрали, і не слідкувати за ним постійно?
У Відні цього року я спробував поїздити на прокатних велосипедах, загалом це виявилось і досить зручно, і дуже дешево. Є схожий сервіс і в Києві - як тільки запустився, було лише кілька прокатних станцій і мало велосипедів, а цього року вони розширились. Отже, порадившись у кількох велочатах, я наважився на купівлю річного абонементу.
Порівняно з Віднем, це дорожче. Там пожиттєвий абонемент коштував всього 2 євро. І можна 1 годину їздити безкоштовно, після цього або починає нараховуватись тариф, або треба запаркувати велосипед, зачекати 15 хвилин і брати його ще раз, тоді знову йде безкоштовна година.
В Києві трохи інакше і дорожче. Прокатна контора єдина на все місто - Nextbike, це франшиза німецької транснаціональної мережі. Абонемент (і це із знижкою початку сезону, яка продовжена на час "карантину") - 899 грн (30 євро), діє до кінця сезону (орієнтовно, пізня осінь). Далі, перші 30 хвилин безкоштовні. Після цього, 30 грн / кожні наступні 30 хвилин.
АБО (це наш варіант) - запаркувати велосипед на станцію, і після цього (без ніякої паузи) можна безкоштовно орендувати його на наступні півгодини ще раз.
Тобто, треба спланувати своє переміщення від однієї прокатної станції до іншої, і щоб кожна поїздка була по півгодини.
Прохолодний вітряний вечір, і я виходжу з дому трішки проїхатись.
Найближча прокатна станція від мого дому - в Паркових озерах, це такий новий "чєловєйнік" поруч з Парком перемоги. В кілької київських ЖК прокатні станції спонсорські - забудовник щось там проінвестував в велопрокатну мережу. В цьому випадку, для мене зручно - в ЖК велосипеди частіше є в наявності, ніж в прохідних місцях, наприклад біля станцій метро.
Так, до речі, всі велосипеди в мережі мігрують протягом дня по місту - як хто проїхав, перемістив велик з одного району в місто і т.д. Ввечері чи зранку, наскільки я розумію, прокатна контора перевозить частину "рухомого складу" із станції на станцію, щоб розподілялись рівномірно.
Моя прогулянка до першої прокатної станції приємна - я проходжу усередині свого мікрорайону (Північноброварський), оминаючи завантажені автодороги. Це двори п'ятиповерхівок, в яких все ще квітне бузок. Далі, через парк - зараз до нього можна заходити легально, хоч і до цього я забивав на всі ці карантинні безглузді обмеження :).
Перша оренда велосипеду: сканую штрих-код спеціальним прокатним додатком, скачаним з гугл-плею. Замок розмикається. Піднімаю сідло до свого зросту і їду.
І тут, хтось телефонує. Це оператор Некстбайку, пропонує пояснити мені, як правильно паркувати велосипед після його використання. Послухав, подякував, їду далі.
До станції прокату на Ватутіна-Шухевича доїжджаю по Райдужній. Є трохи приємніший маршрут, через Русанівські сади, але не факт, що встигну в 30 хвилин вкластись, враховуючи ще пару хвилин тупняку спочатку, і пару хвилин на розмову по телефону.
Під'їжджаю на сині квадратики, паркуюсь. Велосипед, що лежить поруч з моїм, скинув порив вітру - я підняв його потім, із любові до велотранспорту. І тут же сканую на тому ж двоколісному, який щойно юзав, штрих код. Оренда перезапустилась ще раз!
Їду на Петрівку (Почайну). По Московському (Північному) мості - по пішохідно-велосипедній доріжці. Тобто, по тротуару, на дорозі тут трафік небезпечний. Посередині мосту зустрічаю ще одну юзерку Некстбайку - і це моя знайома велоактивістка :).
За Північним мостом ремонтують тротуар і проїжджу частину, доводиться сповільнитись, стрибати по борлюрам, їхати через купи землі і наполовину покладену бруківку... Але до наступної прокатної станції доїжджаю вчасно.
Далі їду на Поділ. Доводиться пройти з велосипедом через надземний перехід через залізничні колії.
Потім ще буде переїзд по дорозі через інші колії, там моє переднє колесо послизається і я падаю... але встигаю зістрибнути з велосипеду і не розкластись - такі місця треба переїжджати обережно :).
Одна із станцій прокату є на Контрактовій площі. Але часу в мене ще більше 10 хвилин, тому їду далі, на Поштову.
Тут маленький аншлаг. Окрім мого велосипеду, стоїть ще один, біля якого стоїть хлопець і намагається цей байк орендувати. Запитує в мене поради. На аплікусі, оренда в нього запустилась, але замок на велосипеді чомусь не розімкнувся. Раджу зателефонувати на номер підтримки. В цей час підходять ще двоє юзерів, на них велосипедів уже не вистачає... Чи таке навантаження на байкшеринг буденне, чи лише на час "карантину" і "лохдауну" (вітчизняна версія lockdown) , я не знаю.
З продовженою орендою все того ж велосипеду, доїжджаю до Пішохідного мосту. Цю ділянку я намагаюсь проскочити якомога швидше, бо мені потрібно за півгодини подолати шлях через Труханів острів і повернутись на Троєщину.
Роблю невелику "технічну зупинку" в кущах Труханового, активно вкручую педалі через сам острів - тут шлях наймальовничіший і найприємніший за сьогодні, шкода, нема часу на фото, та й вже темнішає. Остання ділянка маршруту - знову через Московський-Північний. Якби тут зараз було багато пішоходів і велосипедистів, вкластись в безкоштовні півгодини було б проблематичніше, можливо, довелося б по правій смузі проїжджої частини крутити.
Паркуюсь - 28 хвилин, майже впритул по часу. Наступна оренда - планую доїхати до Флоренції, там запланована зустріч на пиво. Але тут технічний глюк і в мене - при скануванні коду виводиться повідомлення, що велосипед все ще в оренді (на додатку, вона вже закінчена, замок замкнутий). Через кілька спрооб, беру інший велосипед - це єдиний, який є, окрім того, котрий я привіз сюди.
На цей раз, мій шлях зовсім короткий. За 8 хвилин доїжджаю до Флоренції. Станція прокату у зручному місці, поруч із парком. Тут пауза на години півтори, поки п'ється пиво, трансмітяться коронавіруси (жарт), ведуться бесіди - одним словом, соціалізація, якої так бракує всьому людству останні кілька місяців.
Тим часом, вечір стає зовсім холодним, я досить легко вдягнутий, тому пора додому. Остання оренда, і я їду по велодоріжці, а потім по Братиславській, до Парку перемоги, заїжджаю на Паркові озера, паркуюсь і пішки йду до свого будинку.
Тест-драйв байкшерингового сервісу вважаю успішним. На мою думку, в межах карти покриття Некстбайку, пересуватись короткими "стрибками" по 30 хвилин (тобто, не витративши більше грошей, ніж вартість сезонного абонементу), цілком реально.
Звісно, було б зручніше, якби не 30 хвилин, а година. Так поїздка із "ком'ютингу" перетворилась би більше на прогулянку. Втім, поки одна контора - монополіст, і тарифи, і правила встановлюють як хочуть. Конкуренція у цьому капіталістичному мегаполісі була б не зайвою. Або краще, щоб місто дотувало такі перевезення, як в тому ж Відні. Якби у Києві пожиттєвий абонемент коштував 2 євро і було багато велосипедів прокатних, то кількість авто на дорогах впала б дуже сильно, я у цьому впевнений.
Загалом, від Некстбайку позитивні враження. Велосипеди (обидва, які юзав) у нормальному технічному стані. Але от з їх кількістю - поки що великі проблеми. На карті, яка на картинці на початку посту, видно, що на центральних станціях байків нема в наявності :(.
Якщо плануєте орієнтуватись по дорозі за допомогою смартфону, раджу носити з собою холдер на кермо - можна на Алі замовити, корисна штука, і прикручується-знімається швидко. Для параноїків безпечної їзди - можна брати з собою з дому шолом. Хоча, якщо уникати проїжджої частини (як по факту вчиняє чимала частина київських велосипедистів), це не так і суттєво.