Знаєте, друзі, коли я прочитав те повідомлення в Telegram-каналі "Східний фронт", у мене аж серце закалатало. "Куп’янськ - Противника дотискають. Йде жорстка локальна зачистка всього, де ворог ще намагається смикатися. Основну територію вже зачищено — це факт, а не оптимізм." Оце так новина! Я сиджу, п'ю каву вранці, а тут таке – наші хлопці з ЗСУ не просто тримають позиції, а реально пресингують тих підорів, як кажуть у нас на фронті. І це не просто слова, це реальність, яку я бачу з новин, з постів у соцмережах, з того, що розповідають знайомі, які там поблизу. А пам'ятаєте, як Путін розпинався, що вони вже взяли Куп'янськ? Ото була комедія, чи трагедія для нього. А тепер – відводять війська, і наші чистять усе від того російського сміття. Давайте розберемося по пунктах, бо ця історія варта того, щоб про неї поговорити довго і детально, щоб ви не відривалися від екрану.
Подивіться цю комедію на цьому відео:
Спочатку про саму ситуацію. Куп'янськ – це не просто точка на карті, це ключовий вузол на Харківщині, де річка Оскіл стає природним бар'єром, а дороги – артеріями для логістики. Росіяни намагалися туди вчепитися зубами, бо для них це шанс перерізати наші шляхи постачання. Але що вийшло? За даними з фронту, ЗСУ вже зачистили основну територію міста. Це не мої фантазії – це підтверджують джерела, як от у ЗСУ розповіли, що для росіян ситуація там критична. Вони ставили завдання взяти Куп'янськ за будь-яку ціну, але наші хлопці ламають їм усі плани. Уявіть: методичні просування вздовж річки на північ, крок за кроком, з перевагою в повітрі, яка все більше на нашому боці. Дрони, артилерія, піхота – все працює як годинник. Ворог намагається смикатися, але це вже агонія. Рахунок іде на тижні, як кажуть у тому повідомленні. Ініціатива повністю за нами, і це не оптимізм, це факт, бо росіяни навіть не можуть нормально контратакувати.
Ось подивіться, що ми маємо на даний момент.
А тепер згадайте, як усе починалося з тієї кремлівської брехні. Путін, цей вічний брехун, розтрубив на весь світ, що його війська вже захопили Куп'янськ. Я сміявся, коли чув це – бо ж знаємо, як вони малюють перемоги на папері, а на ділі тікають, кидаючи техніку. І ось Зеленський, наш президент, не сидить у кабінеті, а їде туди, на лінію фронту, стає біля стели при в'їзді в місто і записує звернення. Чому не зайшли до центру? Бо тоді ще йшли бої, ризики величезні. Але тепер – зайшли, почистили від окупантів, і це реальний ляпас по пиці Кремлю. Зеленський сам сказав: "Путін публічно збрехав, заявивши, що російські сили вже захопили це місто. Тому я сам поїхав до Куп'янська, щоб показати світові, що Путін бреше." І це не просто слова – це сигнал партнерам, як от США та ЄС, що Україна стоїть, б'ється і перемагає. Відеозвернення з Куп'янська вплинуло на них, бо показало правду на противагу московській пропаганді. Уявіть, як Трамп чи хто там у Білому домі дивиться і думає: "Ого, ці українці не жартують".
Ось подивіться на це фото – Зеленський біля тієї самої стели, де все починалося. Воно наче символ: ми не здаємося, ми йдемо вперед.
А тепер уявіть, як наші воїни просуваються вулицями, зачищаючи квартал за кварталом. За даними радіоперехоплень, у місті залишалося близько 30 позивних росіян, але це вже залишки, бо однією рацією можуть користуватися двоє-троє. ЗСУ просунулися в центрі Куп'янська, зупинили атаки в районі Вовчанських Хуторів, Стариці, Зеленого. Росіяни б'ють по району дронами, артилерійськими обстрілами – вчора от показали наслідки в поліції, де будинки поруйновані, але наші не відступають. Це жорстко, це боляче, але це наша земля, і ми її не віддамо.
Давайте поговоримо про тактику. Росіяни пробували свої "рубіконні" фокуси – це такі підрозділи, які намагаються різати логістику, робити диверсії. Але результат нульовий, як пише в тому Telegram. Наші не мішені – ми вчимося, адаптуємося. Перевага в повітрі? Все частіше наші дрони і ППО перехоплюють їхні "пташки". А бої за лікарню в Куп'янську – це окрема історія. Федоренко розповідав, як росіяни намагаються триматися там, але дедлайн до лютого від Путіна – це сміх, бо вони вже в пастці. Дві ділянки боїв: одна на правобережжі, інша в місті, і всюди для них криза. ЗСУ тисне методично, ламаючи оборону. Я думаю, це як гра в шахи, де ми робимо мат у кілька ходів.
А от карта ситуації – подивіться, як лінія фронту зміщується на нашу користь. Це не просто лінії, це життя хлопців, які там б'ються.
Росіяни атакували три рази за добу, але нічого не досягли. А наші? Просуваються, зачищають. Уявіть: солдати ЗСУ йдуть вперед, з автоматами наперевіс, під вогнем, але з вірою в перемогу. Ось таке фото українських воїнів у дії – воно надихає, правда?
Це не голлівуд, це наша реальність.
Тепер про ширший контекст. Чому це важливо? Бо це не тільки про Куп'янськ – це про всю війну. Путін хвалився "новими територіями", а Зеленський їде туди і каже: "Брехня!" І світ бачить. Союзники дякують за операцію, бо вона повертає віру в Україну. Ми доводимо, що Москва завжди бреше, а ми – правда. І це мотивує: більше зброї, більше підтримки. А в Куп'янській громаді вже думають про 2026 рік – підтримка військових, відновлення. Головне завдання – тримати фронт, бо від цього залежить усе.
Але давайте не забувати про людський фактор. Хлопці на фронті – це герої, які ризикують щодня. Я знаю одного знайомого, який служить там – розповідає, як вони тримаються, попри втому. Росіяни в оточенні, паніка в їхніх раціях, а наші – спокійні, професійні. Чи зможе ворог щось протиставити? Побачимо, але поки що все на нашу користь. Вони відводять війська, бо не витримують тиску. Це як у боксі: ми б'ємо в корпус, а вони вже хитаються.
І наостанок, друзі, подумайте: це не кінець, але це крок до перемоги. Куп'янськ – символ, як і той візит Зеленського. Ми зайшли, почистили від "руського мусора", як пише в запиті. І це правда проти брехні. Триматися, допомагати, вірити – ось що треба. А ви як думаєте? Чи не час нам усім ще більше підтримати ЗСУ? Бо перемога близько, і вона буде наша.