Ви знаєте, я багато чого бачив за останні роки. Здавалося б, серце вже давно перетворилося на камінь, і ніякі новини з окупованих територій не можуть викликати нічого, окрім глухої люті. Але те, що я побачив днями з Маріуполя… Це пробило навіть мою броню цинізму. Це просто за межею добра і зла.
Йдеться про те, що в маріупольській школі №41 урочисто відкрили перший у так званій «ДНР» спеціалізований клас «Юнармії». Сімнадцять п'ятикласників. Ви тільки вдумайтеся в ці цифри і в цей контекст. П'ятикласники. Це діти, яким зараз по 10-11 років. Коли на їхні голови, на їхні домівки, на їхніх друзів і батьків падали російські авіабомби у 22-му, їм було по 7-8 років. Вони бачили пекло. Вони вижили в ньому. А тепер… Тепер вони одягають форму тих, хто це пекло приніс.
Російська пропаганда, звісно, захлинається від захвату. Кажуть, ці діти «точно увійдуть в історію». В яку історію? В історію найстрашнішого, найцинічнішого експерименту над людською психікою? В історію стокгольмського синдрому, возведеного в ранг державної політики? Це просто не вкладається в голові. В місті, яке стало символом болю, символом братських могил і випаленого бетону, вони відкривають «патріотичний» клас. Це якби нацисти у 43-му в Освенцимі відкрили школу для єврейських дітей і вчили їх любити Райх. Схожість просто лякає.
І вони ж не приховують, що це саме «експеримент» та «пілотний проєкт». Слово яке підібрали, а? Експеримент. Наче в лабораторії над щурами. Давайте візьмемо дітей, чиє місто ми стерли в пил, чиє дитинство ми розстріляли, і заставимо їх марширувати під нашим флагом. Давайте подивимося, чи вийде у нас витравити з них пам'ять. Це не просто цинізм, це сатанізм якийсь.
А ви чули, чому саме вони вчитимуть цих одинадцятирічних малюків? До звичайних шкільних предметів додають строєву підготовку та тактичну медицину. Серйозно? Тактична медицина для п'ятикласника в зруйнованому місті? Це для чого? Щоб він змалечку знав, як накладати джгут, коли ці «асвабадітєлі» знову вирішать «захистити» його дім від чергових «нацистів»? Це підготовка не до життя, це підготовка до війни. Це підготовка нового «гарматного м'яса» для наступної хвилі «сво» чи як там вони це назвуть. Їх вчать бути готовими померти за тих, хто прийшов до них з танками.
Але наймерзенніше в цьому всьому — це зізнання самих педагогів. Там є одна така фраза в серед них, від якої мені просто стає ніяково за людство. Вчителька каже: «Ми боремося в тилу за думки наших старшокласників… Складно переорієнтувати хлопців та батьків на патріотичне виховання, на любов та повагу до батьківщини». Просто вдумайтеся в це слово: «переорієнтувати». На мові нормальних людей це означає «ламати через коліно». Це означає — знищувати ідентичність.
Вони ж відкрито визнають, що діти не хочуть їх любити. Батьки не хочуть їх - окупантів любити. Що їхній «патріотизм» не росте там, де земля пропитана кров'ю сусідів. Тому їм потрібен цей спецклас. Їм потрібен загін, де з дітей будуть витравлювати пам'ять, замінюючи її лозунгами та формою. Це спроба створити манкуртів. Людей, які забудуть, хто зруйнував їхню школу, хто позбавив їх друзів і щасливого дитинства. Людей, які будуть лояльними гвинтиками в машині вбивств.
І якщо цей «експеримент» визнають успішним (а хто сумнівається, що вони його визнають?), вони масштабують це на всі захоплені території. Це промислова переробка наших дітей на їхніх солдатів. Це найстрашніша загроза, яку тільки можна уявити. Ми втрачаємо не лише території, ми втрачаємо майбутні покоління.
Source
Із початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України внаслідок нападів збройних сил РФ та вчинення Росією воєнних злочинів стосовно дітей за період із 24.02.2022 по 01.06.2024 постраждало 1914 дітей, з них 550 — загинуло, 1364 — поранено
Знаєте, для мене тепер маріупольська школа №41 — це не храм знань. Це цех з виробництва фальшивої реальності. Це місце, де душі дітей катують навіть більше, ніж катували їхні тіла під обстрілами. І поки вони там пишаються цим «першим класом», ми з вами повинні чітко розуміти: справжня історія Маріуполя написана не в їхніх методичках, не в їхніх «уроках мужності». Вона написана в стінах, у підвалах, у братських могилах і в пам'яті тих, кого їм так і не вдалося «переорієнтувати».
Я вірю, що ця пам'ять сильніша за будь-яку форму та будь-які лозунги. Я вірю, що ці діти, навіть у формі «Юнармії», колись згадають правду. І це буде найстрашнішим сном для їхніх окупантів.
А що ви думаєте про цей цинічний «експеримент» окупантів? Чи можна взагалі «переорієнтувати» дитину, яка бачила жахи війни, на любов до агресора?
Рекомендую ознайомитися також з таким документом - це розширена версія цієї тематики