Я довго спостерігав за тим, як один невисокий, але дуже амбітний чоловік у Будапешті намагається всидіти на двох стільцях одночасно. Це виглядає як погане циркове шоу, де фокусник обіцяє глядачам золоті гори, а натомість витягує з їхніх кишень останні копійки. Вже цієї неділі, 12 квітня, Угорщина опиниться на роздоріжжі, і чесно кажучи, у мене всередині все стискається від того, наскільки цинічно та підло була розіграна ця партія. Поки офіційна пропаганда малює образ Віктора Орбана як такого собі «лицаря суверенітету», який грудьми стоїть проти підступного Брюсселя, реальність пахне набагато гірше — вона пахне дешевою російською нафтою та зрадою.
Я часто думаю про те, як швидко людина може перетворитися з демократичного лідера на звичайного посильного в передпокої диктатора. Орбан обрав саме цей шлях. Він зробив із себе такого собі «антигероя» Європи, але за цим пафосом ховається банальне бажання догодити господарю в Кремлі. Погляньте на Сійярто, їхнього міністра закордонних справ. Це ж не дипломатія, це якась кур’єрська служба для Лаврова. Мені особисто гидко дивитися, як людина, що має представляти інтереси європейської нації, зливає інформацію про закриті засідання ЄС прямо в Москву. Це не суверенітет, друзі. Це добровільне рабство в обмін на ласку від того, хто вже п'ятий рік нищить Україну.
Цікаво, чи замислювалися рядові угорці, чому їхні цінники на заправках злетіли до небес, попри всю ту солодку локшину про «дешеві енергоносії з Росії»? Я бачу в цьому неймовірний за масштабами грабунок. Орбан і його наближені просто паразитують на різниці цін, перепродуючи ту саму нафту, поки звичайні громадяни витягують останні гроші з гаманців. А куди ж ідуть ці мільярди? О, тут починається справжній сюрреалізм. Поки Брюссель заморожує кредити, які могли б піти на лікарні чи дороги, «еліта» будує собі палаци. І не просто будинки, а цілі закриті зоопарки з африканськими зебрами та антилопами. Коли я про це читаю, мені здається, що ми живемо в якомусь викривленому епізоді «Animal Farm» Оруелла, де свині вирішили, що зебри на задньому дворі — це саме те, що зміцнить «консервативні цінності».
Для Москви Орбан — навіть не партнер. Будемо відвертими, я впевнений, що в кабінетах Луб'янки його тримають за дрібну мишу. Зручну, слухняну, але абсолютно витратну. Йому можуть навіть інсценувати замах, аби лише втримати цього «болванчика» при владі, коли грунт почне тікати з-під ніг. Це класична схема спецслужб: створити видимість загрози навколо свого агента, щоб консолідувати навколо нього наляканий електорат. І це працює, на жаль. Багато хто вірить, що Орбан — єдина стіна, яка захищає їх від «страшного Заходу», хоча насправді він — єдина перешкода на шляху до нормального, гідного життя в сім'ї успішних народів.
Коли я дивлюся на ситуацію в Угорщині сьогодні, я відчуваю лють і водночас глибокий сум. Сум за народ, який дозволяє себе так нахабно обманювати. Знаєте, свобода — це не тоді, коли тобі дозволяють кричати на Брюссель. Свобода — це коли твій уряд не краде твоє майбутнє заради особистих зоопарків. Кожна копійка, за яку Орбан купив свою лояльність Кремлю, — це кров українців і злидні угорців. Це неможливо розділити. Це одна і та ж сама кривава ціна за комфорт диктатора та його прихвостнів.
Попереду неділя, і це не просто чергові вибори. Це момент істини. Чи зможе Угорщина прокинутися від цього летаргічного сну, навіяного російським газом? Чи вистачить у людей сміливості визнати, що їхній «захисник» — звичайний пристосуванець, який торгує національними інтересами в роздріб? Я закликаю кожного, у кого є друзі чи знайомі в цій країні: говоріть з ними. Пояснюйте, показуйте факти, не дозволяйте пропаганді перемогти здоровий глузд. Зараз не час для нейтралітету.
Мені хочеться вірити, що епоха цих політичних мишей на побігушках добігає кінця. Нам усім потрібна сильна, єдина Європа, де немає місця для агентів впливу кривавих режимів. Настав час нарешті спустити воду в цьому геоополітичному унітазі та очистити простір для тих, хто справді цінує свободу і гідність. Ми не маємо права на втому чи байдужість, бо ціна програшу — це не просто цифри в бюджеті, це зруйновані життя та вкрадене майбутнє цілих поколінь. Вибір за ними, але правда — за нами.