Ось я сиджу, гортаю новини, і раптом натикаюся на цю: «Заборона російської у школах суперечить демократичним цінностям – МОН». І в голові відразу вибух. Серйозно? У 2026-му, коли війна вже п’ятий рік не вщухає, коли щодня чути сирени, вибухи, коли діти вчаться в підвалах чи метро, бо над головою літають ракети – і саме зараз міністерство освіти видає таке? Я перечитав текст тричі, бо спочатку подумав, що це фейк або якась стара заява з мирних часів. Ні, свіже.
А давайте подивимось, що рф створила зі школами України. Нижче наводжу колаж з деяких зруйнованих шкіл Харкова
(це все ще про толерантність та "утиски" російської мови?! це от серйозно ?!!!
І від цього ще більше закипає всередині. Чесно кажучи, я розізлився по-справжньому. Не просто «не сподобалося», а аж руки тремтять від злості.
Бо це не просто чергова бюрократична фраза. Це сигнал. І сигнал дуже тривожний, ніби хтось досі не прокинувся від 24 лютого 2022-го. Уявіть собі звичайну школу десь у Вінниці чи Полтаві. Діти приходять, хтось удома все ще говорить російською – бо бабуся так звикла, бо тато з-під Харкова, бо так склалося в родині. І ось держава каже: «Ми не будемо повністю забороняти, бо це… антидемократично». А тим часом на росії школи – це вже не школи, а справжні фабрики ненависті.
Тільки подивіться, кого вони виховують своїм "русский языком":
доречі це ті діти, які опинилися в окупації, їх вже запрограмували на ненависть до України, ось що вони роблять!!!
Навіть з садка вони розпалюють ненависть до всього, що їх оточує. Ось та правда, яку вперто не хотять бачити у нас в міністерстві освіти.
І будь ласка, не треба говорити, що це просто інсталяція, чомусь таких інсталяцій раніше не було. То проти кого вони все це вчиняють останнім часом?
А тепер давайте подивимося проти кого ж вони, там можна чути дуже огидний "язык" тому обережно (дітям не дивитися бо це небезпечно для здоров'я наших дітей).
Це відео нижче я наводжу щоб не було сумнівів проти кого це все. Пам'ятаємо, все пам'ятаємо...
До кінця!
Там дітей з першого класу вчать, що Україна – це «нацистська держава», що треба йти воювати, щоб «померти за родину» – це нормально і навіть почесно. І ми маємо думати про їхні «цінності»? Я не за те, щоб дітей карали за кожне російське слово на перерві. Це було б дико і неправильно. Але є величезна різниця між побутовою мовою в родині і мовою, якою ведеться весь навчальний процес, література, підручники, пісні на святах. Повна заборона російської як мови викладання – це не про утиск свободи. Це про те, щоб діти росли з чітким розумінням: ми – Україна, ми маємо свою мову, свою історію, свою гідність. Пам’ятаю одного хлопця з нашого двору, приїхав з Донецька в 2015-му. Перші місяці майже не говорив українською, соромився. Вчителі не тиснули, просто давали час, підтримували. Через рік він уже вільно розмовляв, співав гімн на лінійках і навіть жартував, що «російська – то для бабусі, а в школі – українська». І ніхто його не змушував «забути корені». Просто показали, що є нормальна альтернатива. І це спрацювало. А тепер уявіть, що держава офіційно каже: «Ні, ми не будемо форсувати, бо демократія».
А наші діти не можуть нормально вчитися, бо той "носій языка" продовжує намагатися вбивати наших дітей, продовжує знищувати все українське і вони не приховують це від слова зовсім. На росії немає жодної української школи, немає мови як офіційного засобу спілкування. І що?! Ми щось тут повинні "толерантити" в цьому напрямку?! Та не вжеж. Моя чітка відповідь - НІ!
І от хочеться тепер запитати. То що тоді? Залишаємо російську літературу як «світову класику»? Залишаємо окремі класи з викладанням російською? І потім через 15 років дивуємося, чому частина молоді все ще симпатизує «русскому миру» чи вважає, що «ми ж братні народи»? Мені здається, тут знову вилазить наш старий комплекс меншовартості. Ми боїмося сказати тверде «ні», боїмося, що нас назвуть націоналістами, шовіністами, недемократами. А росія тим часом не боїться нічого. На окупованих територіях вони повністю винищують українську мову в школах – підручники спалюють, вчителів залякують або вивозять, дітей змушують співати гімн РФ. І їм байдуже на ваші «цінності». Ось реальна історія від знайомого вчителя з Одеси. Після 2022-го в них залишили Пушкіна та Достоєвського як «світову літературу». Діти читали, аналізували. А потім один старшокласник на уроці тихо запитав: «А чому ми вчимо автора, який би зараз писав пости на підтримку війни проти нас?» І клас замовк. Вчителька розгубилася. Бо справді – чому? Бо «класика»? Бо «універсальні цінності»? Але коли ракети летять на твоє місто, ці «універсальні цінності» швидко стають дуже відносними. Тому коли МОН каже, що повна відмова від російської суперечить демократії, мені хочеться запитати: а чиїй саме демократії? Тій, яку зараз Європа застосовує, забороняючи російські соцмережі, російських виконавців, російських спортсменів? Чи тій, яку ми самі собі вигадали, щоб нікого не образити, навіть коли нас убивають? Так, є нюанси. Діти переселенців, діти з прифронтових зон, змішані родини – їм потрібен час, психологічна підтримка, плавний перехід. Але це не привід залишати російську мову в системі освіти на державному рівні. Це привід робити все розумно: з програмами адаптації, з додатковими уроками української, з психологами. Але мета повинна бути одна – українська школа українською мовою. І ще одне важливе. Демократія – це свобода, права, плюралізм. Але демократія не зобов’язує державу під час війни фінансувати та легалізувати мову країни-агресора в своїй освітній системі. Це вже не толерантність. Це самознищення. Поки наші чиновники сидять і бояться «перегнути палицю», ми ризикуємо втратити ціле покоління. Бо якщо не вкоренити українську мову та ідентичність зараз, то потім будемо питати себе: чому наші діти знову говорять про «братні народи» чи чому частина з них не бачить різниці між агресором і жертвою? Я за повну українізацію шкіл. Не з криками, не з репресіями, не завтра з ранку. А системно, поступово, з розумінням і підтримкою. Бо війна показала: мова – це не просто слова. Це зброя. І якщо ми не захищаємо свою, то хтось інший нав’яже свою. А ви як думаєте? Чи справді заборона російської в школах – це порушення демократії? Чи навпаки – це єдиний реальний спосіб вижити як нація?