«Внутрішній порядок наукової діяльності не є життєво необхідним - порядок культури є.
Науку не турбують наші термінові потреби, вона має свої. Вона постійно спеціалізується та диференціюється, тому вона не завершується ніколи.
Але культура не здається перед життям як такою і має бути цілісної, всебічної та чітко структурованої системи.
Вона – план життя.
Метафора ідей як шляхів і доріг (методів) така ж стара, як і культура. Цілком зрозуміло, походження цього — стежка. Коли ми несподівано опиняємося в складній, неясній ситуації, нам здається, що перед нами густий ліс, заплутаний і похмурий, яким ми не можемо йти, бо боїмося заблукати.
А коли хтось пояснить ситуацію за допомогою вдалої ідеї, ми відчуваємо несподіване просвітлення. Це світло очевидності. І плутанина починає здаватися впорядкованою.
Культура - це заняття, необхідне для всього життя, складова сторона людської екзистенції, а в жодному разі не декоративне доповнення.
Людина іноді не має рук, але тоді вона є також не просто людиною, а людиною безрукою.
Життя без культури — це життя безруке, невдале і фальшиве.
Сьогодні ми живемо всупереч відомої самовпевненості в епоху жахливого безкультур'я.
Ніколи не було стільки підробленого та обманного існування.
Майже ніхто на своєму місці не виконує своє справжнє призначення.
Людина зазвичай живе хитрощами, якими обманює себе саму, вигадуючи навколо світ простий і суб'єктивний, незважаючи на те, що життєва свідомість гучним голосом вказує йому на її справжній світ, який є надмірно складним, точним і вимогливим.
Але людина сьогодні боїться відкритися цьому справжньому світу, який вимагав би багато від нього, і вважає за краще фальсифікувати своє життя, зберігаючи його герметичною у коконі свого фіктивного та спрощеного світу.
Звідси історична важливість необхідності повернути університету його центральне завдання — „просвітити“ людину, долучити її до повноти культури своєї епохи, відкрити йому з ясністю та необхідністю величезний справжній світ, у який він має втиснути своє життя, щоб воно стало автентичним.
Я зробив би з „факультету культури“ ядро університету та всієї вищої освіти».
Микола Подосокорський
Фото взяте з інтернету