В лютому 2022 року, за п’ять днів до початку повномасштабного вторгнення ми опинились на Подолі. То був чудовий недільний ранок, погода чимось схожа на ту, що стоїть й сьогодні.
In February 2022, five days before the start of a full-scale invasion, we found ourselves in Podil. It was a beautiful Sunday morning, the weather is somewhat similar to what it is today.
Людей було небагато, в повітрі вже відчувалась якась тривога на неспокій. Всі чекали розв’язки, але певно не вірили до кінця, що вторгнення все ж таки розпочнеться.
There were not many people, there was already a kind of anxiety in the air. Everyone was waiting for a solution, but probably did not fully believe that the invasion would begin after all.
Ми погуляли по київському Подолу: по вулиці Сагайдачного, Ігорівській, Поштовій площі. Зайшли навіть в магазин оптики та замовили дружині окуляри, які я зміг забрати десь в кінці березня.
We walked around Kyiv's Podol: along Sagaidachnogo Street, Igorivska Street, and Postova Square. We even went to an optical store and ordered glasses for my wife, which I was able to pick up somewhere at the end of March.
Сьогодні з того дня пройшло рівно два роки, але стільки відбулося подій, що вистачить й на десятиліття. Лише вічний да древній Київ так само велично стоїть на берегах Дніпра та надихає нас до спротиву та боротьби.
Today exactly two years have passed since that day, but so many events have happened that it will be enough for a decade. Only eternal and ancient Kyiv stands as majestically on the banks of the Dnieper and inspires us to resist and fight.