Привіт друзі. Останній час ледве встигаю розповідати Вам (і записувати для своєї історії) про ті книги та фільми, що я встиг переглянути. Якщо признатись, мені це сподобалось навіть більше ніж писати «ні про що», лише з метою заробити (хоча без цього навряд чи буде:)). Думаю, основна причина таких відчуттів – сенс, що з’явився в моїх публікаціях. Поки що цей сенс заклечається у своєрідному зберіганні власних переживань, що виникають після прочитаної книги чи переглянутого фільму. Хоча, якщо спробувати копнути глибше, вимальовується своєрідна «міні» спроба подарувати світу трішки більше прекрасного у вигляді рекомендацій гарних книг та цікавих фільмів. Пора закінчувати з преамбулою і переходити до чергової «книги».
Сьогодні хочу розповісти про дивовижну книгу американського письменника Річарда Баха «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон». Якщо бути максимально об’єктивним, то це лише повість-притча. Тривалістю аудіювання, якої біля 1,5 години. Варіант перекладу, що рекомендує україномовна вікіпедія - «Джонатан Лівінгстон, мартин», м’яко кажучи, не гармонічно вписується в моє сприйняття.
Мої враження після прослуховування книги:
- Враховуючи розмір повісті, я сміливо можу дати їй оцінку 9/10ти. Чому не 10? Все через бажання перечитати чи переслухати книгу, якого в мене не винекло.
- Якщо розрахувати уявний коефіцієнт корисності для книги «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон» (час, що витрачено на прослуховування / на користь від книги), це буде однозначно показник із позитивним значенням.
- Основна думка, що я виніс після прослуховування – «Для бажання помноженого на віру є лише одне обмеження = уява». P.s. Слово «уява», можна замінити «світогляд, сформований на основі мудрості».
Дякую за увагу. Carpe diem. Успіху Вам!
Thank you for listening. Carpe diem. Good luck to you!
Not got an account yet? Sign up to Hive!
My referals link