Привіт, друзі!
Оскільки цього року з білими грибами мені не надто щастить, то доводиться поповнювати свої запаси маринованих грибів іншими способами. Такі запаси зазвичай відкриваються до святкового столу — коли приходять гості, коли святкуємо день народження чи, наприклад, Різдво або інші свята.
Альтернативою для мене стали маслюки. Я дуже люблю мариновані маслюки, особливо так, як їх готує моя дружина. У них просто незрівнянний смак, і вони нічим не гірші за білі гриби.
Особливість збирання маслюків, мабуть, у тому, що вони мають значно ширший ареал, ніж білі гриби. Для білих потрібні специфічні умови: сталі ліси зі своєю екосистемою, великі й старі дерева — дуби, смереки. Сосни теж підходять. А от маслюки починають рости навіть у полі, коли соснам три-чотири роки.
Неподалік у мене є кілька таких місць: молоді соснячки, а трохи далі — вже старший сосновий ліс, де теж ростуть гарні маслюки. І туди я час від часу навідуюся. Тут головне — встигнути, бо коли живеш поруч із селом, а люди всі знають про ці місця, важливо вгадати момент, коли маслюки “вистрілили”. Не так, як із білими: з ними зазвичай знайдеш 1–2, рідше до п’яти грибів на одному місці. А з маслюками буває значно щедріше — знайдеш сімейку, і вже відро наповнюється.
Єдиний мінус маслюків у тому, що їх довше чистити. Вони мають цю слизьку шкірку, після якої пальці наче у мастилі. А якщо збирати їх одразу після дощу, то вони ще слизькіші. Дарма їх так і називають — маслюки, бо шапинки ніби вимазані маслом.
Але наприкінці вересня, 25 числа (на фото саме цей день), мені пощастило знайти трохи молодих маслюків. Дружина закрутила баночку маринованих, а частину старших ми просто потушкували й зробили грибну підливку. Їли її з млинцями з капустою та м’ясом — ідеальне поєднання! 😋
P. S. Бонусне фото рижика 😊
