Привіт, друзі! Я продовжую ділитися з вами своїми враженнями від короткої, але дуже насиченої подіями поїздки. Частина її відбувалася автомобілем та залізничним транспортом, тож її можна сміливо назвати подорожжю, хоча значну відстань ми все ж подолали літаком — з Кракова до Валенсії і назад.
У Кракові погода була такою, що її можна було сміливо назвати зимовою. Хоч снігу й морозу не було, температура повітря трималася близько нуля — було холодно. Різдвяний дух відчувався дуже чітко, адже для нас, українців, та, мабуть, і для поляків, які звикли, що взимку має бути сніг, саме таке Різдво здається «правильним».
А от в Іспанії, коли ми прилетіли, Різдвом навіть і не пахло. Попри те, що ялинки по місту стояли, погода більше нагадувала пізню осінь або ранню весну — усе залежало від того, чи було сонечко, чи падав дощ.
До речі, щодо дощу. Ми знали, що він буде, тож запаслися дощовиками. Але на початку подорожі прогноз погоди обіцяв сонячні дні. Квитки ми брали на лоукост за місяць наперед — так дешевше. Це була моя перша поїздка до Іспанії і загалом перша подорож Європою за межі Польщі. До цього в Польщі я бував лише з метою заробітку, тобто їздив на роботу.
Тож дощ таки падав. Коли ми вперше пішли гуляти вдень, зранку, дощовики нам дуже знадобилися — було мокро, а дощ ішов доволі інтенсивно.
Які ж були перші враження від Валенсії? Це, мабуть, прозвучить смішно, бо я вже говорив подібне про Краків, але Валенсія теж нагадала мені Львів. Поясню чому. Ми зупинилися в старій частині міста — тут чітко виражений історичний центр, як і у Львові. Багато старих будинків, що несуть у собі історичну спадщину, але вона не така чітко «європейська», як у Львові чи Кракові. Тут відчувається певний східний наліт, адже колись на цих землях існувало мавританське королівство, і цей стиль помітний повсюди.
Ну і, звісно, пальми, які ростуть на кожному кроці, лише підкреслюють цю атмосферу. Також багато вимощених вулиць. Хоча, якщо порівнювати з Львовом, то тут бруківки бракує хіба що зовсім трішки: у нас досі є ділянки, які під дощем перетворюються на багнюку, а тут навіть під час будівництва чи реставрації (а таке ми бачили доволі часто) усе відбувається чисто й акуратно.
Не знаю, добре це чи ні, але в плані сміття на вулицях подекуди було схоже на Львів, бо сміття валялося де-не-де (як і безхатьки 😄). Проте смітники не виглядали переповненими — швидше за все, це справа неохайних людей. Сміття, гадаю, вивозять щоночі, адже одну ніч десь близько третьої години я чув, як працював сміттєвоз.
Окрім пальм, на вулицях дуже багато апельсинових і, ймовірно, мандаринових дерев. Мені здається, що мандаринових більше, хоча плоди досить великі й схожі на апельсини. За структурою ж вони більше нагадують мандарини — а мандаринки, як відомо, теж бувають великими. Ми навіть зірвали одну, щоб спробувати, але вона виявилася одночасно дуже гіркою і кислою. Не знаю, як таке можливо, але смак був просто огидний. Думаю, ці плоди ростуть там радше для краси, адже жовтогарячі кульки дуже гарно виглядали в похмурий дощовий день.
Загалом Валенсія дуже кольорова. Це особливо впадало в око саме в день, коли не було сонця і все було мокре. Фасади будинків часто яскраві, не сірі й не потемнілі від часу, як у Львові. Також багато графіті. Мандаринки на деревах додавали барв, а подекуди ще й яскраво прикрашені ялинки.
Перший день був мокрий, але надзвичайно барвистий.
