Привіт, друзі! Ну що, час рухатися далі й виходити за межі залу, присвяченого великому й геніальному вченому та художнику Леонардо да Вінчі. Насправді в Музеї науки у Валенсії є дуже багато різних занять і експозицій. Є великі тематичні зали, а є й зовсім невеликі експонати, розташовані ніби окремо, які розбавляють загальну картину музею.
Одна з таких експозицій трапилася нам одразу після виходу із залу Леонардо да Вінчі — це був інкубатор. Прозорий, скляний інкубатор. Думаю, всі знають, що таке інкубатор: по суті, це великий ящик або коробка, у цьому випадку скляна, куди складають яйця. Вони прогріваються спеціальними лампами, і з них вилуплюються курчата.
Я це добре знаю з дитинства. Спочатку в нас удома мама завжди садила на яйця квочку, щоб мати курчат. Але квочка — це не просто будь-яка курка. Вона мала «заквокати», тобто проявити материнський інстинкт і бути готовою майже три тижні сидіти на яйцях, роблячи лише короткі перерви, щоб поїсти й попити води. А ще вона мала бути достатньо «розумна» — не розкочувати яйця під час своїх відлучень, добре їх прогрівати і, вибачте, не справляти потребу прямо на кладку, а десь збоку.
З такою квочкою треба було справді пощастити. Якщо вона була хороша — могла служити роками. Я пам’ятаю, що в моєму дитинстві в нас була одна квочка, яка, напевно, років п’ять або шість регулярно висиджувала яйця. Для мене тоді було очевидно: існують просто кури, а існує квочка. І лише згодом я дізнався, що квочка — це не окремий вид птиці, а звичайна курка, яка в певний момент проявляє материнський інстинкт))).
Коли ж квочки в нас не було, ми возили яйця в інкубатор. У Львові такий був на Варшавській. Ми брали яйця й везли їх туди, де їх розміщували в подібних інкубаторах. Я, щоправда, ніколи не був усередині того приміщення — просто приїжджав з мамою потім забирати курчат і оплачувати послугу.
Яйця, звісно, мали бути запліднені — з зародком. Їх просвічували на світлі: там видно маленьке ущільнення, з якого згодом розвивається курчатко. Порожнє яйце нічого не варте, з нього нічого не вилупиться.
Усі ці спогади раптом повернулися до мене, коли я стояв у музеї біля цієї експозиції. У скляному інкубаторі були і яйця, і маленькі курчатка, які щойно вилупилися. Вони вже були сухі й пухнасті, хоча я добре знаю, що одразу після вилуплення курчата мокрі й на вигляд не надто привабливі.
Усе це я із задоволенням розповідав своїм супутницям, які так само з цікавістю спостерігали за цими новонародженими, можна сказати, музейними курчатами 🙂
