Останні дні нічого тут не писала, тому що знаходилась в надзвичайно жахливому стані. А все почалось з того, що я пішла в гості до родичів. Потусила там, а на наступний день дізналась, що у сина родичів виявили вітрянку. В той момент, звичайно, що робить кожна доросла людина? Правильно! Запитує в мами, а чи хворіла я цим в дитинстві.
Мама заспокоїла і сказала, що наче хворіла. Принаймні, щось схоже вона пам'ятає. Я заспокоїлась та жила спокійним життям допоки одного ранку не знайшла на своєму тілі... Цілу купу маленьких прищів. Звичайно, спочатку я висунула претензії мамі, а вже потім почала шось із тим робити. І до цього часу сиджу та думаю на що ж я тоді хворіла в дитинстві та в який момент мене спіткає нова загроза.
А шо робити? Старий перевірений метод - зеленка. Звичайно, власних фото сьогодні не буде, адже... Та ну його, не хочу позоритись 😂 Перші дні два мій стан був більш менш нормальним, якщо не враховувати загальну слабкість, а от потім почався повний треш. Температура 39, болить голова, слабкість така ніби я тиждень розвантажувала вагони, встати з ліжка не можу. Відчуваю, що смерть дуже близько!
При цьому замазуючи прищі в моїй голові виникла ідея об'єднати їх лініями. Ну, пам'ятаєте, оці дитячі розмальовки, де потрібно було з'єднати крапки, щоб отримати малюнок? Моя температурна голова була впевнена, що із того щось вийде, але я змогла стриматись. І так, найбільша жесть у всьому цьому, це коли починає все свербіти... Ох. Ніби мені мало того, що я практично вся зелена і в мене паршивий стан?
Але все одно в мене все набагато легше, ніж у знайомого, котрий десь років у 20 захворів на вітрянку так, що ледве вижив. А коли хворіли вітрянкою ви? І чи хворіли взагалі? Як все пройшло?