Лейла народилася й виросла в одному з гамірних міст Близького Сходу, де кам’яні вулички пахнуть прянощами, а вечори наповнені теплом, навіть узимку. Але, на відміну від очікуваного сценарію для дівчини з її середовища, вона не боялася бути яскравою — не лише зовні, а й у своїх прагненнях.
Її коротка, витончено вишита сукня не була актом провокації — це був символ її особистої свободи, любові до краси, до себе і світу. Вона не намагалася кидати виклик — вона просто жила чесно, щиро, з гордо піднятою головою. Її усмішка — відкрита, світла — приховувала роки внутрішньої роботи, коли вона вчилася приймати себе такою, якою є. Не ідеальною, не слухняною, а живою.
Лейла фотограф, і саме в мить, коли вона стоїть перед камерою, її поза, легка і невимушена, розповідає більше, ніж будь-які слова: це поза людини, яка вже не потребує дозволу бути собою. Вона навчилася не лише бачити світ крізь об’єктив, а й помічати — світло в людях, контраст у тінях, красу в недосконалості. Її волосся вільно спадає по спині, так само, як і вона — нарешті живе вільно, не відмовляючись від свого коріння, а виростаючи з нього.
Лейла — це сучасна жінка зі спадщиною поколінь за плечима, яка навчилася перетворювати цю спадщину на крил
