Любо-мило вранці іти на роботу біля засніженого лугу, де з-під снігу стирчать кущики сухих рослин. Все виблискує-переливається діамантовим світлом, бо вночі був добрячий морозець, який ще не відпустив. А сніг сухий, кожна дрюбнюсінька сніжинка відбиває і розсіює світло зимового сонечка, яке починає проганяти нічні тіні. Міріади крихітних сонячних зайчиків стрибають по білому полотні, змушуючи очі сльозитися і відводити погляд. Але ці маленькі незручності не заважають милуватися неймовірною красою. Це справжнє диво!😊
