Вона з’явилася у місті, коли на вулицях вже давно не світило сонце.
Її звали Рей. Зелені й рожеві пасма короткого волосся, виголене з одного боку скроні — як застарілий спогад про бунт, який став звичкою. Джинсові шорти, біла майка, а в очах — мовчазна тривога. Вона була ніби витягнута з іншої реальності: її фігура, мов написана олією на темному полотні, виглядала чужою і разом з тим природною на тлі вицвілих графіті, обгорілих ліхтарів і покинутих вітрин.
Кажуть, вона прийшла з Тіньового Сектора — місця, де небо давно затягнуте чорною сіткою хмар, а ніч триває роками. Там вона втратила щось важливе — когось важливого. Тепер Рей шукає відповіді у покинутому місті, де на стінах з’являються шепітливі символи, а темрява поводиться, ніби жива.
Коли вона йде вулицею, фарба під ногами розпливається, ніби вицвітає в реальному часі. Її поява — це візерунок, залишений у світі, який розсипається на очах. Рей не знає, чи вона частина порятунку, чи остаточного кінця. Але кожен її крок — це тихий виклик забуттю.
Зображення згенеровані за допомогою нейронної мережі Leonardo.AI