Доброго часу читачам. Пару вечорів назад читав дописи авторів з української спільноти, натрапив на пост про кульбаби від 
Дивіться фото та уявляйте, бажаю вам приємного читання. Кульбаба на початку як і дитинка маленька, народжується в лоні природи, набирається сил та потроху підростає. Спершу ростуть листя та стеблі, потім настає юність. Юність у кульбаби триває досить короткий проміжок часу, навіть не місяць. У людини напевно юність, або підлітковий період то саме найщасливіші роки.
Але ж юність дуже швидко проходить, настає зрілий вік. Людина потроху обростає проблемами, завжди кудись поспішає, щось вигадує, вирішує, до чогось прагне. У кульбаби теж настає зрілий вік, ця квітка стає привабливою, з гарним цвітом і яскравим кольором.
Потім настає час коли життя наче втратило яскравість, бо дні схожі один на одного, а проблеми та життеві клопоти не всчухають. Можливо людина стає амбіційною, або не дуже, злою, або навпаки доброю, все це не прибавляє нам здоров'я і краси. Ось довчаться діти, тоді заживемо для себе.
Ось одружаться діти, тоді заживемо для себе, ось... І з цих "ось" складається все наше життя.
А кульбаби тим часом сивіють, вони потроху відмирають, стають геть непривабливими. Також і людина, вона стає мудрою, все життя чогось прагне, кожен раз вирішує свою долю, долю своїх дітей. Людина дбає, намагається, а вже і старість підкралася, не вистачає часу жити. Геть не вистачає, бо зовсім швидко промайнуло життя.
Волосся посивіло, а можливо і облесіло зовсім, душа ще ж молода, але життя стає коротше. Якраз саме час прожити його так як хотілося, заради себе, та щоб не стати обузою для дітей...
Good time readers. A couple of evenings ago, I was reading posts by authors from the Ukrainian community, and came across a post about dandelions by
See the photo and imagine, I wish you a pleasant reading. Dandelion is small like a child at the beginning, it is born in the bosom of nature, gathers strength and grows up little by little. Leaves and stems grow first, then youth comes. Dandelion youth lasts a fairly short period of time, not even a month. A person's youth, or adolescence, is probably the happiest years.
But youth passes very quickly, mature age comes. Little by little, a person becomes overgrown with problems, always in a hurry, invents something, decides, strives for something. Dandelions also reach maturity, this flower becomes attractive, with a beautiful bloom and bright color.
Then there comes a time when life seems to have lost its brightness, because the days are similar to each other, and the problems and troubles of life do not dry up. Perhaps a person becomes ambitious, or not so much, evil, or on the contrary kind, all this does not add to our health and beauty. Here the children will learn, then we will live for ourselves. The children will get married, then we will live for ourselves, that's it... And our whole life consists of these "heres".
Meanwhile, the dandelions turn gray, they die little by little, they become completely unattractive. A person also strives for something all his life, each time he decides his fate, the fate of his children. A person cares, tries, and old age has already crept in, there is not enough time to live. Not enough, because life flew by very quickly. The hair has turned gray, and maybe it has gone completely bald, the soul is still young, but life is getting shorter. It's just the right time to live it the way you wanted, for your own sake, and not to become a burden for the children...